Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

8. Гармаш убиває Килину

Микола Лазорський

Козаки справді гнали на село. Вони протупотіли вулицею й спинили коні біля хати пані Килини. Один з них сплигнув з вороного й тихо сказав:

– Хлопці! Заждіть хвилину тут, маю рахубу з удовою.

Він повільно вступив до світлиці, зняв шапку й низенько вклонився.

– Здорові були, пані Килино!

Пані Килина бліда як намітка мовчки дивилась на запорожця. Збиралась садити в піч коровай, допомагала Розумиха та крутилась Явтухова Одарка.

– Не впізнає, пані, Миколу Гармаша?

І запорожець витяг з кишені великого череса.

– Впізнала, Миколочко, – шепнула пані Килина й сперлась на причілок.

Була у вишитій сорочці, ставна, з чорною бровою над карим оком.

– Впізнала… так чому ж не вітаєш? – всміхнувся Микола й поклав на стіл черес. – Ось, – показав він рукою: – Як сказав, так і зробив: привіз золотих дукачів, хоч усе село купуй…

Пані Килина мовчала, щось шепнула, а що – ніхто не дочув. Запорожець сперся дужою рукою на стіл й поглядав на вдову.

– Як же пані: чи ждала мене? Здається, я не спізнився…

– Спізнився, козаче, – тихо мовила вдова.

Козак зняв руку з столу.

– Спізнився… гм… бачу. А як же з присягою на хресті?

Пані Килина мовчки знизала плечима:

– Миколочко! Ти поїхав на Низ, а не на заробітки…

Микола покрутив вуса.

– Пані! Запорожці-лицарі, вояки чесні: добув я гроші чесно. А де присяга я питаю?

– Ти спізнився, я засватана, беру шлюб скоро.

– Пані! Де присяга й хрест? Це велика кривда за мою найкращу козацьку любов… шлюб будуть справляти, удово, твоє весілля круки.

– Миколо, Миколочко… що ти! – простягла до нього руки пані Килина.

Гримнув постріл, і вдова покотилась на долівку. Перелякані жінки вискочили на вулицю і зчинили гвалт. З усіх закутків збігались люди до вдовиної хати.

Ставна й пишна, у вишитій сорочці лежала посеред світлиці пані Килина, розкидавши руки. З лівої скроні цівкою текла кров й збиралась червоною плямою біля високого порога. Люди з жахом дивились на труп й мовчки хрестились.


Примітки

Подається за виданням: Лазорський М. . – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1961 р., с. 112 – 113.