Доба. 1

Софія Малильо

Усіх борінь доби обняти не зумію.

На схилі віку, з досвідом трагічним

І сущим в серці острахом хронічним,

Сприймаю тільки всенародну мрію.

Про що ті мрії, вічні незнищенно?

Про щирість і добро, про гідність і про чесність,

До творчості вселюдської причетність,

Про вільну правду й совість суверенну.

А десь гуртуються злі сили демонічні,

Організуються ненависті стихії.

Що жде вас, праведні народні мрії,

Вас, ідеали незнищенно вічні?

28/V-1990.