В облозі атома

Софія Малильо

Двоголове теля. Восьминоге лоша.

Вседержавна біда – безголов’я.

Хай наповниться болем чутлива душа,

Серце хай захлинається кров’ю!

Інвалід – козеня. Двоголове теля.

Аномалій тих буде багато.

Застогнала забруднена горем земля,

Одолів її мирний наш атом.

Налетіла орда – і ніхто не спиняв,

Не знайшлося у нас оборонців.

Символ наших каліцтв: інвалід – козеня.

І плутоній, і цезій, і стронцій.

Будували без міри. Ніхто не спинив,

Бо насильство звеліло: «Не сміти!»

І кому там болять ті Народичі, ті Лугини,

Ті з відхиленням вроджені діти?

Скільки вродиться ще тих каліцтв і тих ран

І в найближчім, подальшім майбутнім?

Бо ж – свинець в молоці, нікель, хром та уран.

І – страждання, нікому не чутні.

Бо ж засиллю орди ще не видно кінця,

Владарюють Батиї свавільні,

І всесильно князів манить сяйво вінця,

Хоч у ханів вони – підневільні.

Бо ж за ханами тими в атаку ще йдуть

І плутоній, і цезій, і стронцій.

Рідна земле! Ще біди грядуть,

Бо безправні твої оборонці.

15/III-1990.