Доба. 2

Софія Малильо

В яку майбутність нас ведуть вожді,

Що захищають учорашні схеми?

Ричать старі, встають нові проблеми,

В тенетах б’ються мрії молоді.

Ще там і тут луна насилля рик,

Щоб застрахати духу сили творчі,

Ще не перевелись нав’язливо охочі

На вільні помисли печатати ярлик.

Нема ще ліків од старих страждань,

Немає ліку все новим стражданням,

Вщент перетлівши, гинуть сподівання, –

Живем на цвинтарі загиблих сподівань.

І тут же – справжній камінь спотикань –

Єдина, спільна, офіційна мова.

Яке там братство і яка обнова,

Коли нема кінця психозу зазіхань?

А над усім – про Лад і про Масштаб

Нав’язливі витають мертві схеми.

І б’ються в скелю їх живі проблеми,

І перед ними дух – мов ниций раб.

28/V-1990.