9.01.1906 р. До Якова Жарка
| 9 січня 1906 р., Полтава |
Дорогий та любий Якове Васильовичу!
Засилаю до Вас квиток на підписку до "Рідного краю". Як вийшов вступний примірник, то я його заслав Вам у Катеринодар та й дивуюся, що від Вас немає звістки, чи одібрали Ви його, чи ні. Аж тепер бачу, від чого се сталося: Ви якраз були у Маріуполі.
А що ж Ви додасте допомоги "Рідному краєві"? Додайте. Може, у Катеринодарі або в Маріуполі лучиться який цікавий випадок, що годилося б його списати до часописі, – спишіть та й засилайте. Це нам найпотрібніше. А може, який невеличкий утвір – чи вірша, чи оповідання є – і його до нас засилайте. Як бачите, задля сього одділу "Рідний край" не може багато місця вділити, бо часопись повинна слідкувати за щоденним життям, красне письменство се так додали, щоб закрасити часопись. Та лічились ще й з тим, що нас досі не пропускали до публіцистики, а тільки до красного письменства, через те багато людей пише оповідання та вірші, – послідніх найбільше. До нас засилають таку силу, що доводиться з великим розбором відбирати до часописі. А от звісток про життя наше – не дуже багато. Цікаво б було їх мати з такого запорозького краю, як Кубанщина. Пишіть та, поклонившись від мене панові добродієві Ерастові, якщо він ще в Катеринодарі мається, – попросіть і його запомоги. Я казав, щоб вступний № вислали і д. Ерастову. Чи одібрав він його?
Бачився сьогодні з Михеєвим. Він живий і по-давньому держе Європейську гостиницю. Сказав мені, що сестра Ваша Надежда Василіївна ще жива і здорова. Він їй щомісяця дає підпомоги. Живе вона, де й раніше жила. Прохав Михеєв кланятися від його Вам, коли Ви ще його не забули.
Це погано, що Вам довелося розлучитися з сімейством. Оже коли таким способом приходиться боронити дітвору від хвороб, то іншого і пригадати не можна. У мене теж старший син сії осені хворів бісовою трясцею; хоч вона його й не трясла, зате інше нівечила, – то безсиллям, то таким поганим настроєм духу, що хлопець зовсім став нікчемним. Довелося аж два місяці держати дома. А це, слава господеві, йому покращало, і знову думка погнати в гімназію. Друга дітвора – нічого, вибрикує. Жінка теж здорова; кланяється Вам.
Якщо у Полтаві вишукається таке місце, що з матеріального боку буде Вам підхоже, то сповіщу зараз Вас. Оже люду такого багато намножилося, що на всяке зайве місце – по десятеро топчеться!
Завжди Ваш
П. Рудченко.
Примітки
Вперше надруковано у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 421 – 422. Подається за автографом (ф. 5, № 1376).
Ерастов Степан (1857 – 1933) – український громадський діяч Кубанщини, член місцевої Громади, голова товариства «Просвіта».
…сестра Ваша… – артистка Надія Василівна Жаркова.
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 522 – 523.