12.1905 р. До Григорія Маркевича
| Грудень 1905 р. |
Вельмишановний Григорію Іпатійовичу!
Ніяких умов з Єфремовим за пересилку книжок у мене не було. Як засилалася перша книжка, то, наскільки пам’ятаю, я заплатив Вам тільки 40 к. за те, що Ви перевезли їх з залізниці до своєї книгарні. Тоді, значить, усі здержки були заплачені ними. Мені здається, що й тепереньки так би було слід. Про це я напишу д. Єфремову і Вас сповіщу, що він скаже. Якщо вони одкинуться від плати, то, звісно, 5 р. 97 к. я повинний буду заплатити Вам разом з 40 коп., що Ви здержали на перевозку книжок в книгарню.
Шкода, що Ви не сповістили мене, чи всі 250 прим[ірників] одібрали. Раніше казали Ви, що 25 примірн[иків] не діслано. Про це я разом би написав Єфремову. Якщо маєте зайву хвилину, сповістіть мене зараз про це. Я б назавтра й написав би в Київ.
Згоджуюсь ось з якими Вашими переправками "До сучасної музи".
3 стрічка. "Ондечки – бачиш: поза горою…"
"Ондечки" гаразд і пригадано, і якраз пристало.
8 – 3 "Гучно лунає: борись!" – не можу згодитись, бо тут треба слова "гукає", а не "лунає". Лунає пісня, а воля повинна гукати. Сказати: гучно гукає не до ладу, бо разом два слова будуть починатися з г, через те я й поставив "зично". Мені здається, що це слово більше наше, чим руське; коли ж я помиляюся, то все ж таки воно так розпросторилося поміж людьми, що здається мені рідним нам. Можна б ще замісто "зично" поставити "чимдуж", тільки все-таки гукає, а не лунає, або – "Гука страшенно"; або "Кричить-гукає". А все-таки найдоладніше "зично".
19 стрічка. "В серці людському сій тільки згоду" – теж не до ладу, бо не тільки згоду вона повинна сіяти, а ще й спокій і любову. Мені здавалося б, що краще всього почати, як і у Вас, – "в серці людському", а далі все-таки поставити "запосій згоду", або "засівай згоду".
25 – "Люди всі будуть щиро вславляти". Тут немає: кого вславляти? Тебе дуже треба. Щоб про це сказати, то хіба так змінити 25 і 26 стрічки:
Тоді всі люди будуть вславляти,
Що ти не марно жила.
Якщо Ви на це згоджуєтесь, то так виправте.
А д. Коваленкові скажіть, що зараз не можу йому заслати "Різдвяне оповідання", бо воно ще не викінчене. Я недотепний пекти оповідання, як оладки або сластьони, а все ж таки буду поспішати його спекти завгодя.
Ваш П. Рудченко.
Мені здається, що накладну не треба б засилати д. Єфремову. Як Ви скажете? Я її у себе задержу до Вашої звістки.
Ви запитуєте, чи не віддам я Вам 25 пр[имірників] з уступкою 33 ⅓%? Я нічого не маю проти сього. Беріть, як хочете. Мені б хотілося не то що 25 прим[ірників], а всі їх спродати. Я й забалакував про це з Вами колись, – чи не взялися б Ви за це діло, маючи свою книгарню і свої знески з другими? Якщо Ви не можете взятися за це діло, то, може б, пораяли мені кого такого, хто б заплатив мені за всі книжки, хоч не зразу, а по змозі.
Примітки
Вперше надруковано у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 420 – 421. Подається за автографом (ф. 5, № 330). Лист не датований. Датується за змістом.
…пересилку книжок… – йдеться про другий том творів Панаса Мирного у виданні «Віку» (К., 1905).
«До сучасної музи» – вірш Панаса Мирного, опублікований у першому числі «Рідного краю» 6 січня 1906 (24 грудня 1905 р.).
…Коваленкові скажіть… – Г. О. Коваленко.
"Різдвяне оповідання" – для першого (різдвяного) числа «Рідного краю» Панас Мирний написав оповідання «Сон». В окремому виданні (Полтава. 1906) воно друкувалося з підзаголовком «Різдвяна приповісточка».
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 519 – 520.