2.01.1908 р. До Марії Старицької
| 2 січня 1908 р., Полтава |
Вельмишановна Мар’я Михайловно!
На превеликий жаль, я ніяк не можу прибути у Київ, щоб разом з другими вшанувати нашу гордощ і нашу славу – Мар’ю Костянтинівну Заньковецьку – в день святкування її 25-літньої невсипущої і славетної праці задля нашого рідного кону. Через це засилаю до ювілейного комітету свій, може, й незграбний, зате з самого серця видертий вірш на вшанування дорогої усім нам ювілянтки. Якщо ніхто не спроможеться прочитати його на призначеній учті, то уклінно прохаю віддати його у власні руки Мар’ї Костянтинівні на спомин того, що нам доводилося перечувати й переживати від її гри, котрій тільки дивуєшся і не знаєш, з чим порівняти.
Честь і хвала невмирущому таланові і довічна йому слава!
П. Мирний.
Примітки
Вперше надруковано в збірнику «Вінок спогадів про Заньковецьку», стор. 248 – 249. Подається за автографом (Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва УРСР у Києві, № 20742).
Старицька Марія Михайлівна (1865 – 1930) – дочка М. П. Старицького, викладач театральних училищ і вузів України.
…25-літньої невсипущої і славетної праці… – ювілей М. Заньковецької відзначався у січні 1908 р.
…вірш на вшанування… – «Марії Костянтинівні Заньковецькій на вшанування її 25-літиьої славної праці задля рідного кону».
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 524.