19.06.1908 р. До Ганни Барвінок
| 1908 року 19 июня |
Високоповажна Александро Михайлівно!
Як Вам відомо, професор Пулюй змінив мову й правопис в перекладі «Біблії» Пантелеймона Александровича і моєму; українську мову й кулішівку змінив на свою галицьку говірку і на галицький правопис Желехівського. Це дуже неприємно вразило і здивувало усіх нас в Києві. За цю справу я вже писав Пулюєві і просив його видать наступаюче видання українського перекладу «Біблії» такою чистою українською мовою, якою ми переклали.
Але, не покладаючи надії на д. Пулюя, я допитався через одесців за адрес головного директора Британського біблійного товариства Міхаеля А. Моррісона; я написав і до його «Записку» про те, що виданий переклад «Біблії» здивував нас усіх, бо українська мова в перекладі перероблена, вкупі з правописом, на галицьку, ще й до того д. Пулюй позмінював багато українських слів на стародавні і провінціальні галицькі слова, котрих на Україні ніхто не зрозуміє.
Довго ждав я одповіді, і вже аж через два місяці 1907 року, 12 декабря, Моррісон прислав мені одповідь, бо, мабуть, переписувавсь з д. Пулюєм. В цій одповіді він пише ні се, ні те, що, мов, видання «Біблії» Британського біблійного товариства прийнято дуже прихильно на Україні… та що в Росії тільки святий синод має право видавать «Біблію»… і не дав мені обіцяння, що друге видання українського перекладу «Біблії» буде надруковано по наших рукописах, не попсованих д. Пулюєм.
З цієї причини я і наші кияни оце обертаємось до Вас, Александро Михайлівно, щоб Ви так само написали до директора Середньоєвропейської британської біблійної агентури Міхаеля Моррісона «Записку» за цю справу. Свою «Записку» я написав російською мовою, а на другій половині листа це саме переложено французькою мовою.
Цей лист треба вам сформувати так:
«В Британское и иностранное библейское общество.
Господину директору Среднеевропейской агентуры,
Михайлу Моррисону.
Честь имею заявить Вам, милостивый государь, что профессор Пулюй, выдавая украинский перевод «Библии» в Вене, без ведома г. Левицкого и моего, переделал украинский язык перевода на галицкое наречие и изменил Кулишево правописание оригинала на запутанное галицкое правописание Желиховского, никем не принятое из писателей в Малороссии.
Кроме того, профессор Пулюй заменил очень много украинских слов местными галицкими, которые у нас на Украине никому не понятны, и поэтому перевод этот читается с большим трудом на Украине. И если его и читают, то только разве украинские сектанты, штундисты и анабаптисты, находя его все-таки более понятным, чем перевод церковнославянский и русский.
Посему я и мои компатриоты, земляки покорнейше просим Вас, достоуважаемый господин Моррисон, выдать второе издание украинского перевода «Библии» таким языком и таким правописанием, на каком сделан перевод моим покойным мужем Пантелеймоном Кулишем и Иваном Левицким, то есть на народном украинском языке с правописанием Кулиша, а не Желиховского, галичанина, иначе издание не может иметь широкого распространения в Малороссии.
С глубоким почтением к Вам, милостивый государь, остаюсь».
Це треба переложить французькою або німецькою мовою і написать на однім листі з руським перекладом. І, будьте ласкаві, одішліть в Берлін по такому адресові:
Berlin. S. W. (Sud-West)
Königgrätzer Str. 81 (Königgrätzer str.)
Britische und Ausländische Bibelgesellschaft. An Hoch[wirdig] Herrn Michael Morrison.
Просіть одповіді і напишіть свій адрес французькими буквами. Моррісон замість «Пушкинская улица» написав до мене в листі «Душкинская улица». Лист застрахуйте. А як хто в Лубнах знайдеться, що переложить Вашу записку німецькою мовою, то треба надписувать заголовок:
An Britische und Ausländische Bibelgesellschaft.
Hochwirdig Herr Morrison!
В кінці свого листа до мене Моррісон приписує:
«В кожному разі нам треба ще трохи пождать, поки ми побачимо, як-то справа в Росії розвивається».
Але мені й Вам, Александро Михайлівно, треба, поки що, встоювать перед Британським товариством за свою мову, бо професор Пулюй знов і при другому виданні підведе нас в цій справі. Як ваше здоров’я? Мій адрес давніший: Пушкинская ул., № 19, Ивану Семеновичу Левицкому.
З щирим і великим поважанням до Вас зістаюсь
Ів. Нечуй-Левицький.
P. S. Через свою галицьку погану мову мусить перестать видання «Рідного краю» й «Ради». Галицька мова уб’є українську літературу.
P. S. Як знайдеться чимало людей, охочих підписаться під вашим «заявком», то добре було б, щоб попідписувались.
Примітки
Подається вперше за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 193).
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 478 – 480.