Москвофільство у Галичині

Іван Нечуй-Левицький

Ми маємо за дуже пригодне діло сказати в кінець сього огляду про галицьку газету «Слово» Дідицького і угорсько-ужгородський «Світ», бо вони служать хвостиками «Московских ведомостей» і «Голосу» і повинні ділити, чи по волі, чи по неволі, долю своїх перводжерел.

«Слово» і «Світ» видаються в Австрії не тільки по ідеях і по духу «Московских ведомостей», але навіть по їх наказу, по їх інструкції. Скажемо більше: «Слово» просто виписує повісті з Гоголя, а політичний відділ з «Московских ведомостей», змінивши часом что на що, как на як і т. д. «Слово» Дідицького дише достоту обскурантним, слов’яноїдським, клерикальним, ультрамосковським духом, як і «Московские ведомости» або «Голос». Всі ідеї, все прямування остатніх можна знайти в першому. Тільки от що: поки «Слово» і «Світ» здужають погубити наш український язик і літературу, нехай вони самі попереду вивчаться писати й говорити по-великоруській. Теперішній язик «Слова» і «Світу» – то таке чортовиння, така нісенітниця, яку може, не соромлячись, подавати публічності один тільки чоловік – ренегат, котрому нема в світі ні совісті, ні честі!

На Україні виписують «Слово» і «Світ» як диковину, щоб нареготатись досить над такими чудовищами, врівні з котрими звісний поет Тредьяковський не тільки не смішний, але просто порядний.

Пани редактори! говорю вам певне, що ви краще вже й не вивчитесь по-великоруській. Ми вчились в великоруських школах змалку, не знали іншого язика, та й то так говоримо по-великоруській, що нас впізнає кожний через нашу мову, чиї ми сини і яких батьків діти. Куди ж вам змосковщити цілий край, коли ви себе не можете «обрусить»?

В самій Росії вже падають ідеї московської старої партії. Уряд бачить, що не можна давити людей так страшно. А коли згасне ваше сонце, пане Дідицький, то вже настала й ваша пора згаснути навіки, бо ви – промінь того сонця… Язиком вашого «Слова» ніхто не говорить, бо він є мішанина усяких старих і нових язиків. Ідеї ваші йдуть, пруться проти шерсті всієї європейської цивілізації. Історія викидає за двері «Слово» і «Світ», бо вони їй непотрібні, бо не мають в собі нічого живущого, проповідують одну смерть і самі очевидячки помирають… Нам подобает рости, вам же умалятися!

Примітки

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 116 – 117.