«Хто ти є, Україно?»

Володимир Пасько

«З давнього часу були заведені такі порядки, при яких жили люди: одні панували, а другі горювали. І лише Жовтнева революція зруйнувала такий лад і показала трудящим людям шлях, ідучи по якому людина може побудувати соціалістичне суспільство. Але руйнувати старий лад було не так легко. Пануючі класи не здавалися без бою. Отже в Недбайках в період Жовтневої революції точилася жорстока класова боротьба, і не без людських жертв. Біднота села, не маючи земельки і віками бідувавши, вимагала землі. Поміщик Падалка і сільські кулаки не хотіли розставаться з своєю земелькою, йшли в банди і зі зброєю в руках боролися з тими, хто посягав на їхню земельку. Але біднота села, нагорювавши без землі, не шкодуючи свого життя боролася за владу Рад — за землю. І перемогла, і під керівництвом партії Леніна почала будувать нове життя — Соціалістичне».

— Діду, але в тому житті, «новому і світлому», як ви кажете, також далеко не все однозначно було. Я б хотів чути саме від вас…

— От про те ми з тобою і поговоримо наступного разу — і про колективізацію, і про все таке інше. Бувай, любий, бо вже дуже пора. До зустрічі..!

… Шеремет розплющив очі, здивовано оглянув залиту сонцем кімнату. Крісло в кутку приваблювало своїми м’якими подушками. У прочинених на балкон дверях протяг бавився тюлевою фіранкою. На килимку біля ліжка лежав недбало розгорнутий зошит. Мабуть, упав. У кімнаті, окрім Шеремета, нікого не було.

Високий гарний голос з вулиці виспівував:

Хто ти є, Україно?

Ти земля чи окраїна княжа?

Доки будуть глумитися

З тебе й чужі, і свої?

Дійсно — доки? Треба б цю розмову довести до кінця. І не просто треба, а необхідно. Вкрай. Комусь, якось і колись. Що стосується останнього, коли — то тут відповідь дати найкраще: ще вчора, якщо не раніше. Складніше з тим — кому і як відповісти на оте «Хто ти є, Україно?» Пробували багато, але не вдалося поки що нікому. Принаймні, з належною повнотою. То що тоді? Тупець? А може, якщо своє слово до полум’яних речей своїх попередників додасть і він сам, а за ним ще й інші, то може вкупі це вже буде Щось? Те, що буде достатнім, аби Слова переросли в Діла? Діла на славу нашого Народу і нашої Батьківщини? На остаточне й незворотнє вирішення «українського питання» в очах всього світу? І що для цього треба?

На думку спали слова з Біблії: «Жнива великі, а робітників мало». Що ж, треба робити. І дай Боже, щоб бодай у нинішнього покоління робота виявилася не марною. А навіть — успішною і щасливою. Як в нормальних людей.

Однак для цього потрібно закінчити Розмову з Минулим. Дід обіцяв ще одну зустріч, то ж доведеться чекати ще однієї ночі. Щоб з’ясувати все і до кінця. Остаточно.