До душі

Володимир Самійленко

Не сумуй ти, душе,

Не боли через край

І, поки ти жива,

Обновлення шукай.

У свою глибину

Раз у раз придивляйсь

І до гласу свого

Кожен час прислухайсь.

Якщо струни там є

І дають тихий глас,

То не вмерла ще ти,

Ще настане твій час.

Розбуди почуття,

Що в тобі, може, спить,

І жадання життя

Хай у грудях кипить.

А надія тверда

Хай тебе підкріпля

І в розумне життя

Повсякчас направля.

1885

Примітки

Вперше надруковано у виданні «Складка». – 1887. – С. 114.

Підпис: Вл. Самойленко.

Вірш входив у збірку «Україні».

У першодруку та виданні 1906 р. біля вірша епіграф: «Душе моя, душе моя, / Возстани! что спиши? – Кан[он] Андр[ія] Крітск[ого]».

Андрій Крітський (бл. 660 – бл. 740) – візантійський проповідник і церковний поет, творець жанру канону, що становить собою цикл (8 – 9 або 3 – 4) урочистих християнських пісень з приводу церковного свята або життя і подвигів святого.

У наступних виданнях збірки (1909, 1918) епіграф відсутній.

Текст вірша сам поет поклав на музику. В автографі пісні (ІЛ, ф. 29, № 3) є окремі відмінності проти тексту першодруку та наступних видань.

Подається за виданням 1906 р. без епіграфа.

У спогадах В. Самійленка (Тулуб О. Матеріали до життєпису Володимира Самійленка. – С. 301) наведено фрагмент – початок одного з ранніх віршів поета:

«Пам’ятаю, на Шевченкові роковини 1885 року я вперше прилюдно виступив із своїми власними віршами. Це було в господі проф. Хандрикова (астроном) на Обсерваторному провулку. Цей патріотичний вірш так починався.

У раю душа козацькая

Так у господа просилася:

Ой, пусти мене, мій господе,

З раю любого, веселого

На одну малу годиночку

На Вкраїну мені глянути…

Подивитись хочу я ще раз,

Чи щаслива Українонька,

Чи ще волю ту козацькую

Не стоптали люті вороги.

Чи ще віру християнськую

Не стоптали ляхи, турчини?..

Далі вірша не пам’ятаю, а зміст його такий. Бог пустив душу козацькую подивитись на Україну. Душа побачила, що Україну задушили не ляхи і не турки, а свої брати православні, себто – кацапи.

На цих роковинах тоді були: В. Б. Антонович, М. Лисенко, М. Старицький, І. Левицький, Олена Пчілка та інші […]»

Хандриков Митрофан Федорович (1837 – 1915) – вітчизняний астроном і геодезист, член-кореспондент Петербурзької АН (з 1896 р.). У 1870 – 1901 рр. директор Київської обсерваторії, з 1870 р. професор Київського університету.

І. Левицький – український письменник І. С. Нечуй-Левицький.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 55.