Весняні пісні
Володимир Самійленко
Посвящається С. Павленкові
І
Веселиться земля,
Зеленіють поля,
Розвилися гаї і дуброви;
Соловейко в садку
Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий.
А повітря легке
І проміння палке
В серці мрії роєм підіймають;
І мов сила нова
У грудях прибува,
І в душі якісь співи лунають.
Все збудилось од сну,
Зустрічає весну…
І розкішна природа Вкраїни
У величній красі
Вабить погляди всі,
Наче личко вродливе дівчини.
1888 р.
II
Весна вернулась і з собою
Новую працю принесла.
У поле з плугом, з бороною
Поїхав люд – весна прийшла.
Щасливий той, у кого нива
Своя, не нанята на рік,
Йому і праця заважлива
Не здасться тяжкою вовік.
Він зоре ниву, повний віри,
З надією на добрий плід,
Посіє зерно в їй до міри
І заволочить так як слід.
Природи ж сили молодії
йому те зерно проростять
І за труди його тяжкії
Врожаєм добрим звеселять.
Але тому на світі горе,
У кого й нивоньки нема,
Хто на чужому полі оре,
Бо праця вся його дарма.
Посіє він, та жать не буде,
Або пожне, та не собі,
Втішатись будуть інші люде,
А він зістанеться в журбі.
У нас з тобою, пане-брате,
Є добра нива – переліг;
Давно пора її зорати
Та й сіять, тільки б бог поміг.
Та не дають нам наше поле
Орати й зерном засівать,
І, необроблене та голе,
Воно ще довго буде ждать,
Поки сівач давно жадану
На йому працю розпочне
І в нивоньку свою кохану
Посіє зерно добірне.
Не скоро прийдуть ті години;
Тим сумно робиться мені,
Що дармо йдуть життя хвилини
Без праці, в мимовольнім сні.
Тим сумно знать, що наше ціле
Життя – годинонька мала
І що тим часом знов без діла
Мине весна, як і прийшла.
[1888]
Примітки
Диптих вперше надруковано в журн. «Зоря». – 1888. – Ч. 11. – С. 184 – 185, під заголовком «З весняних пісень. Посвящається С. Павленкові». Підпис: В. Сивенькій.
Диптих входив у збірку «Україні».
У збірці «З поезій Володимира Самійленка» вміщено диптих під заголовком «Весною», у його склад входять вірші «Веселиться земля…» та «Ще раз весна…», пізніше, у виданні 1906 р. та наступних, друкований окремо під заголовком «Весняна елегія» (див. далі). Вірш «Весна вернулась і з собою…» у збірку «З поезій Володимира Самійленка» не увійшов.
Вірші, що складають даний диптих, в альманахах і збірниках кінця XIX – початку XX ст. нерідко друкувалися окремо: вірш «Веселиться земля» – під заголовком «Весною»; вірш «Весна вернулась і з собою…» – під заголовком «Весна вернулась».
Подається за виданням 1906 р.
Павленко – псевдонім Шелухіна Сергія Павловича (1864 – 1938), українського письменника, громадського діяча. С. П. Шелухін був київським знайомим В. Самійленка, залишив про нього спогади («Діло». – Львів. – 1930. – №№ 193 – 194, 2 і З верес.).
В авторському примірнику збірки «Україні», 1918 р. (ф. 29, № 7. – С. 20) присвята закреслена пером.
Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 62 – 63.