Пісня

Володимир Самійленко

Відколи людям бог послав

На землю пісню-чарівницю,

Неначе промінь засіяв

І освітив земну темницю.

У пісні чоловік знайшов

Утіху від нудьги лихої

Й на працю веселіш пішов

Під голос пісні чарівної.

Він радісно прийняв її,

Як посланицю з кращих мирів;

Надії вилив в їй свої

І сам надіям тим повірив.

І всі бажання потайні,

Що в його груди ворушили,

Підняв він з серця глибини

І виспівав у пісні милій.

І горе страдного життя

Сумнії звуки розказали,

І найзапекліші спізнали

Благії сльози спочуття.

1886 р.

Примітки

Вперше надруковано у збірці «З поезій Володимира Самійленка». – С. 15 – 16.

У виданні «Складка» (X., 1892. – С. 48) вірш мав заголовок «Сила пісні», а також ряд відмін у тексті. Входив у збірку «Україні». Подається за виданням 1906 р.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 56 – 57.