«Зорі, зорі, ясні очі...»

Михайло Старицький

Зорі, зорі, ясні очі

В темній, смутній глибині,

І по синіх шатах ночі

Роєм сиплються вогні…

Мріють, тонуть в темнім морі,

На незмірних глибинах…

І на серці в тебе зорі,

І ухмилка на вустах…

Ти зориш на небо щасна

І раюєш ним сама;

Але ця природа красна

І байдужа, і німа.

Невпросима, невмолима,

Як пекельний той Харон!

Їй одно перед очима,

Щоб справдити свій закон…

Де не глянь по світу – горе,

Пан тут – гвалт і тиск заліз…

Чи не більше б вийшло море

Із пролитих миром сліз?

1880

Примітки

Вперше надруковано в збірці «Поезії», К., 1908, стор. 120. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 93.