Великдень

Сидір Воробкевич

Днинко свята і велика,

Як на тебе погадаю,

То душі стає солодко,

Якби була в світлім раю.

Хоть уже мій волос білий,

Морщки личко вже укрили,

Хоть серденька сни-надії

Марним цвітом перецвіли –

Як «Христос воскрес» у церкві

Священики заспівають,

В моє серце всі надії,

Золотаві сни вертають.

І тепер мя писаночки

Тішать, як малу дитину,

З діточками коло церкви

Цокаюся божу днину.

Божа днинко! білий волос

Через тебе знов чорніє,

А зморщене старе личко,

Як в дитини, червоніє.

Знов з тобою повертають

Красні літа молодії,

А в серденько золотаві

Сни солодкі і надії.

Коби кождої-то днини

«Христос воскрес» заспівати,

Волос знову почорнів би,

Білого би не видати.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 38 – 39,

Лист на сайт