Голуб
Віктор Забіла
Варіанти тексту
|
||
Ой застогнав голуб
У темній дуброві
На гольї сухенькій;
Ой заплакав тяжко
Гіркими сльозами
Козак молоденький.
Ой застогнав голуб
У темній дуброві,
Неначе в неволі;
Ой заплакав тяжко
Козак молоденький
По нещасній долі.
Ой застогнав голуб
Аж лунь застогнала
У темній дуброві;
Ой заплакав тяжко
Козак молоденький
Да ще й кучерявий.
«Ой чого ж ти, голуб,
Да так тяжко стогнеш?
Козак попитався.
«Того, козаченьку,
Того, курчавенький,
Що я спарувався.
Да не пожив літа
З сизою своєю –
Яструби убили;
І діток придбали
Двойко малюсеньких –
Згодовать не вспіли.
Погинули й дітки
За сизою скоро,
Я стогнать остався –
І воля не мила.
Нема уже більше,
Ким я утішався,
Милої немає.
Лунь зі мною стогне, –
Се моя утіха
У лютому горі,
В нещасній годині,
Стогне, хоч без лиха». –
«Чого ж ти у лісі,
Голубчику сизий?
Ти б летів у поле,
Ти тут один сидиш,
Там би найшов стадо,
Може б, прогнав горе».
«Що стадо поможе
Мені, бідоласі?
Там усі чужії.
Одняли у мене
Вірную і рідних
Вороги лихії.
Коли суха вітка,
Котра підо мною,
Знов зазеленіє,
Тоді сиза буде
З рідними до мене
І серце зрадіє».
Да й застогнав дуже,
Ізплеснув крилами,
Аж лист стрепенувся,
Полетів по пущі,
Більш на тую вітку
Він і не вернувся.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Тоді козак сказав:
«Треба забувати,
Котру я кохаю;
Бо й мені так буде,
Що жінку із дітьми
Вмісті поховаю.
Бо я без худоби,
Може, дітки будуть;
Хто їх нагодує?»
Козак той у світі,
Як голуб в дуброві,
Стогне да сумує!
Примітки
Вперше надруковано у збірці поезій В. Забіли, виданій за життя поета, [1837 р.,] № 19, с. 43 – 45. Подається за цією збіркою.
Надруковано в альманасі «Ластівка», 1841 р., с. 208 – 212. Між текстом «Ластівки» і друкованої збірки є певні різночитання. Текст «Ластівки», порівняно із друкованою збіркою, має на п’ять рядків менше (немає рядків 14 – 18).
Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 269 – 271.