«Поуз двір, де мила живе…»

Віктор Забіла

Поуз двір, де мила живе,

Я проїхав двічі,

Да не бачив голубоньки

Ні разу і в вічі.

Затьохкало серце в мене,

Як з двором зрівнявся.

Дуже бачиться хотілось,

І кінь зупинявся.

Да не рано було уже,

Як я мимо їхав,

Оглядався назад довго,

Неначе хто кликав.

Дак сам собі і подумав:

Чи й ти так скучаєш?!

Коли вірно мене любиш,

То й бачить бажаєш.

Ой як вірно мене любиш,

Будем жить з тобою

Цілий вік, моє серденько,

Як риба з водою.

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Ластівка», 1841 р., с. 221 – 222, під заголовком «Пісня». Між текстом першодруку і збірки (с. 15 – 16) є незначні різночитання:

Подається за збіркою поезій В. Забіли, виданій за життя поета, [1837 р.,] № 9, с. 15 – 16.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 262.