Весілля

Віктор Забіла

Хату нову ік весіллю

Робить пильнували;

Доробивши, гарнесенько

Майстрів розщитали;

По два рублі із копою

Вони поділились;

Вийшли собі, а дівчата

Мазать заходились.

З середини і з надвору

Крейдою білили,

Ще й пучками по всій печі

Квіток накрасили.

Гарно, світло було в хаті, –

Весело й дивитись:

Як би в мене така була,

Як буду жениться!..

Лавки були кругом хати

Широкі, соснові, –

Столи, прилавок, полиці –

Усі були нові,

Як зовсім уже прибрали,

Все повимивали,

Вінця зараз поробили,

Молоду вбирали.

Як убрали, по улицям

Пішли всі співати,

По всім дворам заходили

К весіллю прохати.

Потім додому вернулись,

Гостей дожидались,

Дождавшися, з музиками

За стіл посажались.

Молода, як квітка, гарна,

Здоровая, біла

Із молодим на покуті

Під житом сиділа.

А баби точили бали,

Горілочку пивши.

Свахи пісеньок співали,

Між ними сидівши,

Їли всячину – м’ясиво…

Музики скрипіли,

Котрі їсти не хотіли,

Гопака садили.

Дівчаточка дрібнесенько

Тупали ніжками,

Головками киваючи

Перед парубками.

А парубки, в боки взявшись,

Ходором ходили,

Приспівують, притупують

Да дівок вертіли.

Од обіду як устали,

Наївшись, напившись,

Загукали, пішли скакать,

Мов би побісившись.

Підперезав дружко себе

Навхрест рушниками,

В кучмі скакав серед хати,

Як чорт із рогами.

Кричить: «Давайте горілки,

Пінной, не сивухи!

Не хочу я пить такої!

Нехай п’ють псяюхи…

Отим свахам, отим бабам

Сивуха годиться,

А нам доброї давайте,

Щоб добре й напиться»…

От, як випили вже гарно,

До шталту сказати,

Інший пузом, інший рачки

Полізли із хати.

Парубки ще все держались

На ногах з дівками,

А музики, підтягнувши,

Вже не так то й грали.

«Матері чорт! Не під ноги! –

кричить на музики

Парубіка більший за всіх, –

От же поб’ю пики.

Грайте лучче! Що це таке?

На сміх піднімають?..

Тропака не можна вибить…

Чорт віть, як іграють

Оце сукиного сина

З цими музиками!..

Годі скакать!.. Ще давайте

Жартувать з дівками…»

Каблучки в них однімали,

Деякі мінялись,

А деякі другим грищем

Собі забавлялись…

Вечеріть уже як стало,

Знов музики грали,

Да вже дівки з парубками

Більш не танцювали,

Бо молодих у комору

Повели вже спати.

Не по нутру це дівчатам,

Пішли всі із хати

По домівкам, а іншії

Під тин з парубками,

Щоб, бач, знать, яке весілля,

Чи буде з квітками?..

Трохи згодом, як закричать

Дружки із свахами:

«Гу, гу, гу»… Давай в’язати

Руки всім стьонжками!..

Оттут як почали співать,

Усяк вимовляти,

Один про те, другий про це,

Да на двір із хати…

Пішли всюди по улицям,

Ляскають руками,

Свистять кричать, гагакають,

Дригають ногами.

А яке було весілля,

Про те ми не знали,

Без хомута батько ходив,

Калину співали.

Примітки

Вперше надруковано у збірці поезій В. Забіли, виданій за життя поета, [1837 р.,] № 14.

Подається за виданням: Мировець В. Життя і твори Віктора Забіли. – Киевская старина, 1906 г., № 5-6, с. 133 – 135.