«Нащо, тату, ти покинув…»

Віктор Забіла

Нащо, тату, ти покинув

Мене сиротою?

Чому мене не взяв малим

В могилу з собою?

І я б вічним сном у землі

Спав, а не журився б;

Не знав би я в світі горя,

Світом не нудився б.

Як несли тебе ховати,

Тоді був дитина

І не думав, що я в світі

Бідна сиротина.

Не вмів тоді, нещасливий,

І слова сказати

І не знав, що батька несуть

В землю заривати,

Може, іще забавлявся,

Як попи співали,

Годок мені був од роду,

Як тебе ховали…

Примітки

Вперше надруковано у збірці поезій В. Забіли, виданій за життя поета, [1837 р.,] № 7, с. 12 – 13.

Передруковано в газ. «Черниговские губернские ведомости», 1857 с. 16.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 260.