4. Ієрархічний поділ
Дмитро Донцов
Важною засадою організації є її поділ на старшин і звичайних рядовиків, її ієрархічний поділ.
Не так важно, щоби кожний окремий рядовик збірноти мав досконале уявлення про деталі партійної програми. Важніше, щоби він був свято переконаний в остаточній перемозі своєї ідеї, був готовий за неї жити і вмерти. Армія, що складалася б з самих генералів – мабуть не була б доброю армією. Політична організація не буде доброю організацією, коли складатиметься з самих геніальних голів. Вона, так само як і всяка армія, вимагає теж звичайних рядовиків, без яких нема дисциплінованого війська.
В суті організації лежить, що вона лише тоді може існувати і розвиватися, коли на чолі її стоїть інтелігентний, мудрий провід, а маса – не стільки «ідейно», скільки чуттєво прив’язана і до проводу і до своєї організації взагалі. Відділ з двохсот однаково інтелігентних людей тяжче було б на довший час утримати в карності, аніж такий самий відділ, що складався би з ста девятидесятьох менше інтелігентних і десятьох з більш розвиненою інтелігенцією.
З того факту колись витягла для себе велику користь німецька соціал-демократія. Вона включила в свої ряди тих, що вийшли з ширших верств народу, перейшли військову службу і навчилися там суворої дисципліни. Соціал-демократична партія теж складалася з рядовиків і офіцерів. Бюргерські партії хитали головою на факт, що соціал-демократія організує широкі маси неосвіченого люду. Але саме в тім була сила соціалізму. Бо коли передвоєнні бюргерські партії, в своїм однобічнім інтелектуалізмі, представляли собою нездисципліновану банду, в той час з свого менше переінтелектуалізованого людського матеріалу створив марксизм армію партійних вояків, які так само карно корилися свойому жидівському диригентові, як перед тим німецькому офіцерові. Сила політичної партії зовсім не полягає на високій і самостійній інтелігенції поодиноких членів, скорше на здисциплінованім послуху, з яким її члени йдуть за своїм духовим проводом.
Рішає провід. Коли два відділи вступають між собою в боротьбу, переможе не той, в якім кожний рядовик дістав найкращу стратегічну освіту, лише той, що має здібніший провід і водночас – найбільш здисципліноване, найбільш здібне до сліпого послуху, найкраще вимуштроване військо.
Ось основна і важна думка, яку ніколи не сміє спускати з-під уваги той, хто прагне, щоб його світогляд став чином.
З неї випливає слідуюча засада організації, яку встановляє Гітлер. Така організація, яку він має на думці, яка опирається не на партійній програмі, а на світогляді – повинна спиратися не на самій інтелігенції, але й на ширших верствах народу. Кожна спроба без такої організації приступати до здійснення світогляду буде безуспішною.