7. Лист членів постійної наради при єпископі Полтавському до архієпископа Парфенія про несумісну з саном православного священика поведінку Костянтина Кротевича

25 серпня 1921 р.

[«Получил»: 13.8.1921 г. 1921 г. августа 12. «Исполнил»]

Его Высокопреосвященству, Высокопреосвященнейшему Архиепископу Парфению, временно управляющему Полтавской епархией Постоянного Совещания при епископе на Полтавщине

ДОКЛАД

Постоянное Совещание, получив сведения, что священник Воскресенской церкви г. Полтави Константан Кротевич обьявил, что он состоит «головно- уповноваженним Всеукраїнської Православної Церковної Ради», находит, что православний священник не может состоять уполномоченным Рады, которая не признает церковной иерархии и ведет борьбу с епархиальной властью, а потому считает необходимым потребовать от священника Кротевича письменное обьяснение по этому вопросу.

О сем постоянное Совещание имеет долг почтительнейше доложить на Архипастирское благоусмотрение Вашего высокопреосвященства.

Августа 25-го дня 1921 г.

За председателя Совещания: протоиерей Ф. Булдовский [1]

Члены: священник Н. Лукьянов,

протоиерей М. Ф.

Священник Ол. Протопопов

Секретар Горностаев

Делопроизводитель Ш. [підпис]

[1921 г. 20.08. Постановление исполнить. Протоиерей Ф. Булдовский

«31 /13 VIII 1921 р. Читав: священик К. Кротевич»].

Ф. 3984. – Оп. 3. – Спр. 40. – Арк. 30. Копія, правлений чорнилом машинопис.

Примітки

1. Феофіл (Булдовський, 1865 – 1943) – митрополит, церковний діяч, виступав за автокефалію Православної Церкви в Україні. У 1922 – 1923 рр. – вікарій Лубенський Полтавської та Переяславської єпархій Російської Православної Церкви. У 1925 р. у Лубенському Мгарському монастирі очолив з’їзд єпископів, на якому утворено нову церкву на засадах автокефалії під назвою “Братське об’єднання парафій Української Православної Автокефальної Церкви”, або Соборно-єпископська, що діяла в Україні у 1925 – 1937 роках з митрополитом Феофілом на чолі. З відновленням діяльності УАПЦ у 1941 р. – митрополит Харківський. Помер у в’язниці НКВС після звільнення Харкова від німецько-фашистських військ у 1943 р.

Подається за виданням: Перший всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ. – Київ-Львів, 1999 р., с. 447 – 448.