Відомості 2 пол. 19 ст.

Не залишалася незмінною кількість землі і в подальшому. Зокрема, за статистичними даними станом на 1864 рік, які у свій час були опубліковані у Катеринославських губернських відомостях (1865-1867 роки), у користуванні селян, вільних матросів та відставних солдатів при селах Дереївці і Куцеволівці Мішуринорозької волості нараховувалося присадибної і вигонної землі 1024 дес., орної і сінокосної – 5702 дес., лісової [разом з чагарниками – Уп.] – 2463 дес., непридатної – 995 дес., у користуванні духовенства: присадибної – 9, орної і сінокосної – 213. Всієї землі – 10405 десятин [38].

Згадані статистистичні відомості містять детальну інформацію і про склад жителів цих сіл, включаючи вільних матросів, яку приводимо у зведеному вигляді:

Тогочасна статистика також зафіксувала, що чумацтвом у селі Дереївці у цей час займалося 15 сімей, у Куцеволівці – 23. Поселяни обох сіл за 1864 рік внесли до повітового казначейства податків та різних зборів на суму 6275 руб. 34 коп.

Щодо кількості домашньої худоби у 1864 році, приведено наступні відомості:

Не менш цікаві дані маємо і про об’єкти нерухомого майна. В Дереївці у цей час було 3 громадських магазини, млинів вітряних – 12, водяних – 15 [39], дві олійниці і кузня; у Куцеволівці млинів вітряних – 22, водяних – 2, олійниць – 3. Крім того, при Дереївській церкві діяло приходське училище, у якому навчалося 14 хлопчиків.

Помітне значення у житті дереївських поселян мали ярмарки: Георгіївська, що проводилася 23 квітня, Іллінська – 20 липня та Іванівська – 26 вересня, на привозі яких за 1864 рік було зафіксовано товарів на 1850 руб., продано – на 410 руб. [40]

У матеріалах Верхньодніпровського повітового земства у рішенні від 30 серпня 1869 ріку вперше згадується Куцеволівська волость, для визначення суми податкових надходжень з державних поселян якої було враховано 7849 дес. землі (ПВДУЗС, 1869, № IV. – Кременчуг, 1869, прилож. № 16).

За першим Всеросійським поземельним переписом 1877 року у володінні 2-х селянських товариств Куцеволівської волості (сіл Дереївки і Куцеволівки) перебувало 7984 дес. землі, 5047 дес. із якої відносилося до орної. Крім того, 783 дес. належало приватним власникам, 153 – церковним установам. Всього у волості рахувалося 8920 дес. землі (Волости и важнейшие селения Европейской России. Вып. VIII. Губернии Новороссийской группы. – Спб., 1886, с. 10-11).

З 1887 року за указом від 12 червня 1886 року колишні державні поселяни переводилися на викуп (мали впродовж 44-х років сплачувати за передачу землі у їх власність замість оброчних, збільшені на банківський процент викупні платежі). Відповідно до кількості ревізьких душ чоловічої статі земля колишніх казенних поселян Куцеволівської волості підлягала розподілу між її двома громадами, які самостійно наділяли нею своїх членів. На жаль, відповідних даних цього періоду щодо розподілу землі відшукати не вдалося.

У значно пізніших списках населених місць Верхньодніпровського повіту видання 1911 року зазначено (з посиланням на матеріали оцінки земель 1900 року), що в цей час у розпорядженні Дереївського товариства перебувало 4813,6 дес. придатної і непридатної землі, Куцеволівського – 5472,2 дес. [41] З огляду на різницю в кількості жителів (за даними першого Всеросійського перепису населення 1897 року у Дереївці проживало 4355 осіб, у Куцеволівці – 3087) [42] не виключено, що у згаданій публікації допущено чисто механічний збій у порядку розміщення інформації про розподіл земельних угідь цих поселень. За браком тогочасних архівних джерел це припущення частково підтверджують хіба що більш пізні дані перших років після встановлення тут уже радянської влади [43]. Все, що вдалося знайти безпосередньо з матеріалів згаданої оцінки земель 1900 року, стосується відомостей у цілому по Куцеволівській волості:

Складено за: Материалы для оценки земель Екатеринославской губернии. Том ІІІ, часть І. Верхнеднепровский уезд. – Екатеринослав, 1904, с. 80-81.

Примітки

38. Статистические сведения о Екатеринославской губернии за 1864 год. ІІ. Верхнеднепровский уезд (отд. оттиск) – Екатеринослав, 1867, с. 12-14.

39. Вже через два десятиліття у Дереївці нараховувалося більше 20 водяних млинів. При поселеннях біля Дніпра такі млини були лодейними або наплавними (плавучими). Про деякі особливості цього промислу маємо доволі унікальну згадку в друкованих матеріалах Верхньодніпровського земства за 1883 рік, пов’язану з проханням власників дереївських млинів про звільнення від земського збору, яке приводимо повністю:

"Имея у себя собственныя наплавныя мельницы, находящияся на реке Днепре, которыя нам в постройке дорого стоят и каждый год приносят нам убытки: во первых, при открытии весны льдом выламываются байдаки мельниц и наружность самих мельниц, починка которых требует немало времени почти до половины мая месяца;

во вторых, во время сплава плотов, плоты заходят в ставки мельниц и повреждают оныя, что обходится подчинка каждый раз нам не дешево, и в третьих, по распоряжению навигационного начальства, дабы не мешать судоходству, мельницы наши стоят на самом тиховодьи, чрез что не приносят нам пользы даже для покрытия расхода, употребленного на починки оных, но иметь их заставляет нас крайнее несчастье по случаю малоземелья у нас, для занятия нашего хлебопашеством и если не иметь наплавных мельниц, более нам, за малоземелием, нечем заниматься;

между тем в сем 1883 году по окладным листам Земской управы мельницы наши обложены дополнительным земским сбором, каждая в 4 руб., чего мы уплатить не в силах, употребляя лишь все последния наши средства для уплаты по раскладке сего года государственных податей и земских сборов по облогам на души и землю, а потому Земское собрание покорнейше просим не оставить своим распоряжением войти в наше несчастное положение и наложенный на наши наплавные мельницы дополнительный земский сбор в сумме на каждую по 4 руб. – снять.

Прошение это изверяем подать представителю нашему, земскому гласному Якову Евсеевичу Яцыне.

Октября 6-го дня 1883 года.

Крестьяне: Прохор Бычек, Григорий Рома, Митрофан Молодчий, Лука Потоцкий, Иван Бычек, Андрей Троценко, Каленик Шевченко, Яков Слизкоухый, Антон Потоцкий, Григорий Пелипас, Роман Зануда, Аким Елиц, Афанасий Ревенко, Ананий Ревенко, Трофим Сырота, Лука Сирота, Иван Пивовар, Макар Потоцкий, Пантелимон Кириченко, Александр Гладкий, а за них неграмотных и за себя подписались дериевские крестьяне – Андрей Земенский, Лукьян Басей и Самойло Коломыец" (ПВДУЗС, 1883, № 18. – Верхнеднепровск, 1884, прилож. № 13).

У матеріалах земства за наступні роки згадуються й інші власники водяних млинів чи їх нащадки, зафіксовані як жителі Куцеволівської волості: Іван Миколайович Кошик, Василь Робота, Митрофан Молодчий, Артем Пелипас, Олександр Бурак (за 1902 рік); Олександр Пивовар, Потап Пшеничний, Семен Пелипас, Семен Пивовар, Ульяна Яцина (за 1908 рік), Степан Бассій і Григорій Товстоплет (за 1909 рік), Олександра Пивоварева і Михайло Бичок (за 1911 рік). Не виключено, що серед них згадуються і куцеволівці. Переважно йдеться про млини, зруйновані при скресанні Дніпра. Поступово цей промисел починає занепадати і в зв’язку з поширенням парових млинів.

40. За матеріалами Верхньодніпровського повітового земства у 1875 році із-за низького товарообігу в селі Дереївці пропонувалося закрити Георгіївську ярмарку. Ця пропозиція була підтримана також на рівні губернського земства, але схоже, що до її реалізації справа не дійшла. Ярмарки села Дереївки у свій час були підтверждені указом Сенату (від 31 січня 1840 року за № 9324) і, вочевидь, їх ліквідація потребувала відповідного погодження.

Так чи інакше, але в 1878 році при розгляді клопотання куцеволівських поселян про відкриття в селі трьох триденних ярмарок (на 2-му тижні Великого Посту, 1-го травня і 6-го жовтня в день Святого апостола Фоми), в селі Дереївці згадуються все ті ж три ярмарки. Одночасно з ярмарками у 1878 році було задоволене і прохання про відкриття у селі Куцеволівці щотижневих базарів, які дозволялося проводити у недільні дні. У 1886 році проведення щонедільних базарів було дозволене також у селі Дереївці.

В той же час спроба дереївців відкрити четверту ярмарку отримала у 1889 році повну відмову повітового земського зібрання. Лише після цього громада села переглянула своє ставлення до потреби у Георгіївській ярмарці і в 1895 році звернулася з проханням перенести строки її проведення на 6-й день після відзначення Пасхальних свят.

З такою пропозицією погодилися як у повітовому, так і в губернському земствах, якими була підтримана доцільність перенесення ярмарки, але на 4-й день після Пасхи, з перейменуванням колишньої Георгіївської ярмарки у Проводську. На початку 1902 рокуі куцеволівські поселяни порушили клопотання про відкриття у їхньому селі 21 листопада 4-ї ярмарки, яке не було підтримане з огляду на її недостатнє розмежування з часом проведення подібної ж ярмарки у сусідній Дніпрово-Кам’янці.

Враховуючи таку мотивацію, у 1903 році куцеволівці надіслали повторне клопотання щодо проведення нової ярмарки 8 листопада, яке було задоволене, але як не дивно, – з поверненням до попередньої дати – 21 листопада. У 1909 році було задоволене і звернення куцеволівської громади про дозвіл на проведення в селі Куцеволівці щотижневого базару по п’ятницях. За ухвалою сільської сходки "находиться должен он среди села на ныне называемой базарной площади", куди б поселяни мали право "кроме съестных припасов, выводить для продажи скот и прочее" (ПВДУЗС, 1909, № 44/ХІХ. – Верхнеднепровск, 1909, прилож. № 90). З розвитком сільськогосподарських товариств у повіті набувають поширення і так звані скотські ярмарки та базари (для продажу худоби та іншої домашньої живності).

У зв’язку з цим у матеріалах повітового земства відклалося останнє з таких клопотань, що надійшло у 1910 році від Дереївського товариства за пропозицією сільського старости Федора Зайвого, підтриманою 542 домогосподарями із 789-ти з правом голосу, про заснування у Дереївці дводенних скотських ярмарок з 5-го і 25-го числа кожного місяця, а також про перейменування Проводської ярмарки на триденну з початком її проведення на третій день після святкування Святої Пасхи. Як було зазначено у постанові сходки:

"Площадь для этих ярмарок предназначаем ту самую, которая и существовала для съезда Проводской, Ильинской и Иоанно-Богословской наших ярмарок, возле реки Днепра, как более удобную по своему простору, чистоте и водопою для скота" (ПВДУЗС, 1910, № 45/ХХ. – Верхнеднепровск, 1910, прилож. № 105).

Клопотання щодо скотських ярмарок у тому ж році було задоволене відповідними ухвалами повітового і губернського земств, щодо зміни часу проведення Проводської ярмарки – це питання залишилося не підготовленим і було відкладене.

41. Список населенных мест Верхнеднепровского уезда Екатеринославской губернии с приложением карты. – Екатеринослав, 1911, с. 39.

42. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. – Спб., 1905, с. 60-61.

43. На початок 1925 року у користуванні Дереївської сільради Попельнастівського району Катеринославської губернії перебувало 4676 дес. землі, Куцеволівської – 4576 дес., де проживало, відповідно, 5146 і 4520 душ населення // Описание населенных мест Екатеринославской губернии на 1-е января 1925 г. – Екатеринослав, 1925, с. 60.