Додаткові нотатки до перекладу договорів

Додаткові нотатки до перекладу договорів

Приблизно через рік після розміщення на «Мисленному дереві» мого перекладу ординсько-генуезьких договорів на нього з’явився відгук київського дослідника середньовічної історії Криму та генуезьких колоній у Тавриці О.В. Джанова. Відгук наступний:

«Существующий уже более столетия запрос на детальное исследование этих исторических документов привел к появлению значительной по объему работы В.М. Талаха, основанной, к сожалению, на давно устаревших транскрипцях текста и муссировании старых и, объективно, ошибочных интерпретаций, которые усугубились собственными фактическими ошибками и неоправданными допущениями. К великому сожалению, в этой публикации для перевода договора 1380 г. была взята даже не транскрипция Эрнесто Пароди, а еще более несовершенная – Сильвестра де Саси. Происхождение транскрипции текста договора 1381 г. даже невозможно идентифицировать, ибо в ней встречаются фрагменты, заимствованые из дефектной копии XVIII в., опубликованной Агостино Оливьери.

Кроме того, текст, взятый за основу перевода, изобилует большим количеством явных искажений, которые являются артефактами неотредактированного OCR распознавания текста. В результате всего этого появилась досадная ошибка в дате заключения договора: то ли в 1, то ли в 20 дней – 27 или 7 день месяца Зу-ль-каада, вместо правильной даты – 28 день месяца Зу-ль-каада. К сожалению, эти погрешности существенно снижают, если не дискредитируют вообще, качество публикации. И все это, несмотря на явно искреннее желание автора наконец разрешить важный исторический эпизод» (Джанов А.В. 1380 и 1381 годов // Золотоордынское обозрение. 2020. Т. 8, № 4. С. 678-679).

Зізнаюсь у власному невігластві: я не знаю, що таке «артефакти неотредактированного OCR распознавания текста». Текст договору 1380 р. наведено за публікацією А.-І. Сільвестра де Сасі (Silvestre de Sacy A.I. Pièces diplomatiques tirées des archives de la république de Gènes par M. Silvestre de Sacy // Notices et extraits des manuscrits de la Bibliothèque du Roi et autres bibliothèques. Paris: Imprimerie Royale, 1827. Tome onzième. P. 52-57), текст договору 1381 р. – за публікаціями А. Олів’єрі та Г. Кууна (Olivieri A. Carte e cronache manoscritte per la storia genovese esistenti nella biblioteca della R. Università Ligure. Genova: Tipi del R. I. de’ sordo-muti, 1855. Р. 72-74; Kuun G. Adalékok Krím Történetéhez. Gróf Kuun Géza. Budapest: Eggenberger Ferdinand, M. Akad. Könyvárusnáe, 1873. О. 45-47).

Фотокопії всіх трьох видань у PDF-форматі доступні в Інтернеті, будь-хто може перевірити, наскільки наведені мною транскрипції їм відповідають. Отже, фантазійні здогадки О.В. Джанова в цій частині не мають відношення до реальності (є декілька помилок ручного набору, але «комп’ютерне розпізнавання» там ні до чого). До речі, публікації А. Олів’єрі та А.-І. Сільвестра де Сасі О.В. Джанов згадує у примітках і наводить у списку літератури до своїх перекладів книг масарії Кафи (Джанов А.В. Каффа и Крым во второй половине XIV в. (преимущественно по данным книг массарии Каффы) // Сугдейський збірник. Київ: Видавництво «Горобець», 2018. Вип. 1 (VII). С. 102, пр. 167, 169; 300; Його ж. Каффа, Крымское ханство и османы в 1454–1456 гг. // Сугдейський збірник. Вип. 2 (VIII). Київ. 2019. С. 86, пр.20; с.113, пр.127; с.371), отже, має їх знати (щоправда, назву твору Сільвестра де Сасі наведено в нього у якійсь дивний спосіб: «Sacy S. Pieges diplomatiques tirees des archives de Republique de Genes». «Silvestre» – це не ім’я «Сільвестр», це частина титулу «барон Сільвестр де Сасі», звали відомого французького орієнталіста Антуан-Ісаак, а «pieges diplomatiques» – це «дипломатичні пастки», «дипломатичні документи» – «pièces diplomatiques»).

Звичайно, О.В. Джанов, якому редакція журналу «Золотоордынское обозрение» надала можливість працювати з фотокопіями оригіналів документів, отримав непорівнянну перевагу перед перекладачем, який користувався «даже не транскрипцией Эрнесто Пароди, а еще более несовершенной – Сильвестра де Саси» та «дефектной копией, опубликованной Агостино Оливьери». Але, наскільки ці погрішності дискредитують взагалі якість моєї публікації, зокрема, в кінцевому результаті – у перекладі текстів? Оскільки я поділяю точку зору, що будь-яка істина конкретна, я порівняв свій «недопереклад» з транскрипцією та перекладами О.В. Джанова.

Результати порівняння наведено в таблиці. Можна виділити чотири типи розбіжностей/недоліків:

– пропуски в транскрипції (виділено жирним підкресленим); –

– помилки в транскрипції (виділено жирним); –

– помилки в перекладі (виділено жирним курсивом). –

У транскрипції, використаній О.В. Джановим, простим курсивом наведено численні доповнення і виправлення. Це – кон’єктури Ернесто Пароді, тобто те, чого в оригінальному документі немає і що є відображенням поглядів філолога XIX століття на те, якою повинна була б бути орфографія документів XIV століття. Підхід, згідно з яким нащадок вважає за можливе повчати предків правописним правилам, у принципі небезспірний, тому відмінності, що випливають з пізніших кон’єктур, до уваги не беруться.

Отже, розгляньмо конкретно.

Пропуски в транскрипції

У транскрипції договору листопада 1380 р., виконаній А.-І. Сільвестром де Сасі, порівняно з транскрипцією, наведеною О. Джановим, чотири пропуски (всі позначені у Сільвестра де Сасі крапками):

§ 3. Не розібране слово voiando;

§ 3. Пропущено рядок questi pati e cuencioy e a fay ch lo [segn]o zich[o], segno de Sorcati cu comadameto de lo Impao.

§ 4. Не розібране слово vorntay;

§ 14. Не прочитане слово lambar.

Чотири значні за обсягами лакуни наявні у використаному мною тексті договору лютого 1381 р. З них три походять з «Університетської копії», оприлюдненої А. Олів’єрі:

§ 39. Пропущено questi pati e cuentioy a fayto como Elliasbey segno de Sorcati , cu comadameto de lo Imperao;

§ 44. Пропущено слова ni anchora queli baroyn chi vozeram viso da lo Imperao;

§ 47. Пропущено слова comeiha de lo Impao e prenda lo comeriho de lo Impao.

Появу цих лакун важко пояснити раціонально, адже на фотокопіях оригіналів відповідні місця добре читаються. Імовірно, вони є наслідком недбалості автора «Університетської копії».

Значна за розмірами лакуна, наявна в копії, наданій К. Дезімоні Г. Кууну, міститься в § 49: [Seme]iey[uementi la Gotia] cum l[i] s[oy ca]say e cum | lo so pouo da lo Cembaro fim [in Soda]ya , queli trey Casay [de lo Cembaro , seam] de lo grande | Comun , e seam franchi da lo Imperio , li sourascriti Casay [, e]. На фотографії текст документа в цьому місці майже неможливо прочитати, отже К. Дезімоні ймовірно пропустив нерозбірливий текст у копії, виготовленій для угорського колеги.

Помилки у транскрипції, використаній мною

У транскрипції договору листопада 1380 р., виконаній А.-І. Сільвестром де Сасі такі помилки є дуже нечисленними:

§ 8. Наведено paoe замість poey;

§ 8. Наведено oli замість eli;

§ 11. Наведено la замість lo;

§ 16. Наведено no замість de.

§ 16. Наведено Sachim замість Iachim.

Наявність в транскрипції Сільвестра де Сасі чотирьох лакун і п’ятьох помилкових записів, з яких три очевидно виправляються і не впливають на зміст, на 7986 слів навряд чи є підставою для висновку про такий ступінь її недосконалості, що він дискредитує виконаний на її основі переклад.

У використаній мною транскрипції договору 1381 р. порівняно з транскрипцією, наведено О.В. Джановим виявлено наступні помилки:

§ 39. Наведено come замість como;

§ 44. Наведено puoci замість poey;

§ 48. Наведено Agamay segno. Початок першого слова записано специфічним знаком, який зовнішньо нагадує ag: . Однак, у такий же спосіб ім’я Мамая записано в «Книзі масарії». Оскільки важко припустити, що кафінські писці не знали, як пишеться ім’я бекларибека, це, імовірно, графічний варіант літери М.

§ 49. Наведено contra eli замість atra[…]ti;

§ 50. Наведено spacha замість spaiha;

§ 52. Наведено dejan замість deia;

§ 55. Наведено scrity замість fayti;

§ 56. Наведено Agidanot замість Agidauot;

§ 56. Наведено Coia Asai, fijo d(e) Comero, замість Coia Asao, fijo de ..h…o;

§ 56. Наведено Oria замість coia;

§ 60. Наведено Ligibo замість Regibo;

§ 62. Наведено vinti VII замість vinti VIII. Для запису римської цифри ІІ вжито специфічний значок: , який міг бути сприйнятий копіїстом ХІХ ст.. за «ІІ».

Отже, 12 помилкових записів на 8086 слів.

Помилки у транскрипції, наведеній О. Джановим

§ 16, 52. Sihauo, sihaua замість schavo, schava. Італійське «раб», «рабиня» – «schiavo», «schiava», від латинського «sclavus, sclava»; автор транскрипції помилково сприйняв рукописне «c» за «і».

§ 33. Sarrem замість sarreni, скорочене від sarra[ce]ni.

§ 53. Наведена О. Джановим транскрипція «Se li homi de lo Imperio aueram questiun ni a di ni a fa arcunna cossa cum li franchi» веде до позбавленого глузду перекладу: «Еще, если ханский подданный имеет какой-то спор, ничего не скажут и не сделают генуэзцам» (до речі, і формально неправильного, оскільки перед «li franchi» стоїть сполучник «cum», «з», «разом із»). Таке тлумачення суперечить змістові статті: навіть якщо позивачем у справі за участю генуезця є підданці хана, суд чинить консул Кафи. Насправді на фотокопії ми бачимо: qstiȗ ni a dem…a fa. Проте, є ідентична стаття в договорі 1380 р. (§ 17) читання якої сумнівів не викликає: «Anchora se lo canlucho a questiuno a demanda alcunna cossa da lo zenoyse , la raxun faça messe o consoro segundo la soa raxun». Таким чином, найбільш імовірна транскрипція цього місця з договору 1381 р.: «Se li homi de lo impao averan questioni a d(e)m(and)a fa[r] arcunna cossa cun li Franchi»; тільки в договорі 1380 р. слово «questiunо», «питання» наведено в однині, а в договорі 1381 р. – у множині.

§ 56. Coia asa[o] fiio de [Ac]h[omet]o. Поновлення імені, від якого залишилося дві літери, «h» посередині та кінцеве «o», як «Ахмет» є надто сміливим.

§ 56. «Lo seelo de lo Comun». Печатка – «scelo» (не думаю, щоб це був «артефакт неотредактированного OCR распознавания текста», на мою гадку – проста помилка друку).

Отже, в транскрипціях оригінальних текстів, що їх наводить О.В. Джанов також є помилки, причому в одному випадку така помилка істотно спотворює зміст тексту, однак, це не підстава вважати публікацію О.В. Джанова «дискредитованою».

Помилки у перекладах

Помилки в перекладах, допущені мною

§ 3. «… Зіх виконав наказ імператора». Fa – невизначена форма дієслова, яка керується пропущеним в транскрипції дієприкметником voyando, «бажаючи виконати».

§ 3, 39. «і коли посол імператора, і коли його послання прибуло з пайзою імператора».

Como не має значення «коли», це «як», «в якості»»: «в якості посланця імператора, в якості його вісника» (Silvestre de Sacy. Op. cit. P. 56).

§ 8. «Хто гудитиме особу імператора». «Chi vozeran viso de lo imperao» – це букв. «які відвертали б обличчя від імператора». Цей переклад свого часу запропонував А.-І. Сільвестр де Сасі (Silvestre de Sacy. Op. cit. P. 56): «ceux qui détourneroient le visage de l'empereur», з наступним поясненням: «Vozeran, в оригінальній генуезькій мові, мені здається було за volgeran. «Відвертати обличчя» – це вираз, що вживається щоб сказати «струсити ярмо», «зневажити обов’язком вірності»» (Silvestre de Sacy. Op. cit. P. 56, n.3).

§ 8. «Звеличуватимуть ім’я імператора по всій своїй країні» – грунтується на помилковій транскрипції; poey – це «сили, можливості» (лат. potentia, іт. potenza, ісп. poder, фр. pouvoir), тобто, «всіма своїми силами», «усіма своїми можливостями».

§ 11. «Може бути встановлений імператорський податок на торгівлю». Comerha – виходячи з контекстів «Книги масарії Кафи», це «податківець, митник», «податок» – comerho.

§ 32, 63. «У шатрі». «Paraxo» поза сумнівом відповідає іт. palazzo, лат. palatium, «палац».

§ 39. «І коли побачив Ільяс-бек». Voyando відповідає не старофранцузькому voyer, «бачити», а італійському volere, «бажати». Пор. «Асизи Романії»: «Voiando meter lo ditto Imperio de Romania in bon ponto et in bon stado» (Jakoby D. La féodalité en Grece médiévale. Les “Assises de Romanie”. Sources, application et diffusion. Paris – La haye, 1971.P.51) – «Бажаючи привести згадану Імперію Романії у добрий стан і добре становище». Звідси: «коли побажав Ільяс-бек».

§ 16, 52. «І крім тридцяти п’яти аспрів за працю нічого іншого не береться». Іт. trovare = «знаходити», отже «крім тридцяти п’яти аспрів за знахідку нічого іншого не береться».

§ 53. Текст розрізняє «людей імператора» (homi de lo impao) і ханлуків. Отже, мають бути «підданці хана».

§ 55. «Записано в Кафі у будинку громади». Переклад грунтується на помилковій транскрипції. Має бути: «Укладено в Кафі у палаці громади».

§ 56. «Ходжа Іса, син Гаджжі-Давлата». Переклад грунтується на помилковій транскрипції. Має бути: «Ходжа Іса, син Гаджжі-Давуда».

§ 56. «Ходжа Хасан, син Камара». Переклад грунтується на сумнівній транскрипції. Ім’я батька Ходжи Хасана не може бути з певністю поновлено.

§ 56. «Ага-Ахмет, який походить з округи Тани, посли Ільяса». Переклад грунтується на помилковій транскрипції. Має бути: «Мехмет з Тани, Байрам-ходжа, посли Ільяса».

§ 56. «З послами пана та з посланням». З аналізу контексту випливає, що слово «mesaygi» (множина від «mesaygo») відповідає не іт. «messaggio», «послання, повідомлення», а «messaggero», «посланець, вісник». Отже, має бути «з послами пана і з вісниками».

§ 56. «Разом із до мессіра консула, до … синдиків та його ради». Неправильно визначено синтаксис речення, має бути: «Разом із мессіром консулом, з його синдиками та його радою».

§ 58. «Ці домовленості та угоди є дійсними». Переклад грунтується на неточній транскрипції, насправді в тексті os[er]vero, іт. osservare, «дотримуватися», тобто, «цих домовленостей і угод дотримуватися».

§ 59. «І про те, що я задоволений, Антоніо Масорро, писець громади». Неправильно визначено синтаксис речення, має бути: «І так я задоволений, що Антоніо Масорро, писець громади».

§ 59. «І також один підпис у той же спосіб, як цей». Має бути: «І ще один запис».

§ 60. «Якуб». Переклад грунтується на помилковій транскрипції, має бути «Реджеб».

§ 60. «Син пана Ітурмерет-Буги, сина пана Ягалтая». Неправильно визначено синтаксис речення, має бути: «Син пана Ітурлу, Мерет-Буга, син пана Ягалтая».

§ 62. «Двадцять і 7 день». Переклад грунтується на неточній транскрипції, має бути «двадцять і 8 день».

Помилки в перекладах О.В. Джанова

§ 2. «Когда он был послан повелевать». «Per» утворює «конструкцію орудного відмінку» з іменником «segno», «пан», отже, «quando elo fo mandao per segno» = «коли він був посланий за/в якості пана».

§ 3, 39. «Желая исполнить волю императора». «Сomandamento» – це «наказ», «воля» – «vorentay» чи «voluntay».

§ 3, 31, 39, 56. «Как уполномоченный императора, и как его посланник», «как поверенный императора, и как его посланник». В сучасній італійській «messo» = «посол», «messaggero» = «посланець, вісник» («Persona che ha il compito, occasionale o permanente, di comunicare notizie o recare annunzi; annunziatore», «Особа, яка має завдання, на випадок чи постійно, повідомляти відомості чи робити оголошення; вісник»). Обидва слова походять від лат. «mitto», «посилаю, відправляю». Пор. переклад А.-І. Сільвестра де Сасі: «comme envoyé dudit empereur, et son messager» (Silvestre de Sacy. Op. cit. P. 56), «в якості посланця згаданого імператора та його вісника».

«Повірений», тобто, особа, вповноважена діяти від імені іншого, – це «avvocato».

§ 4. «От имени Великой коммуны». В тексті «cum [com]andamento de lo grande Comun», тобто, «за наказом Великої Коммуни».

§ 5, 6, 42. «Заключают они соглашения, и клянутся». «am fayto», «am zurao» – аналітичні форми перфекта дієслів, аналогічні іт. Passato prossimo, фр. Passé compose, ісп. Pasado compuesto. Перекладаються формами минулого досконалого виду.

§ 10, 46. «Какого бы происхождения они не были». У словосполученні «de che maynera eli seam» слово «maynera» це не «походження», це «спосіб дії», пор. § 53, «faça raxun in la soa maynera», «виносить рішення у свій спосіб».

§ 12. «Отдать во власть и управление коммуны и консула». В тексті «seam in la voluntay e bayria de lo Comun e de lo Consoro», «влада» – це «potenza» чи «autorità», «voluntay» – це «воля».

§ 13, 49. «И соглашается и клянется он». В оригіналі: «e pato elo a fayto e a zurao», букв. «він домовляється, що це зроблено, і він присягнувся».

§ 14, 50. «И могут приходить со своим скотом и своим имуществом». В оригіналі «lo so bestiame le soe massarie possam anda». Тобто, «massarie» – це підмет, однорідний з «bestiame», з яким узгоджується присудок у формі множини «possan anda», «можуть ходити» («andare» – це «йти, рухатися, пересуватися», а не «приходити»). Зрозуміло, що майно як сукупність речей «ходити» не може, отже тут «massaria», букв. «господарство», – це сукупність людей, що працювали на певного господаря, а не сукупність належних йому речей.

§ 18. «Чаркасс бей». Ми точно не знаємо, який термін передано лігурійським «segno» – «бек» чи «ходжа».

§ 19. «В пределах земли Каффы». В оригиналі «de uer la faça de Caffa», букв. «на виду околиць Кафи», «faça» = «fascia», «смуга, облямівка», в т.ч. смуга території (перед міськими мурами). Сільвестр де Сасі перекладає «à l'encontre de Cafſa», «напроти Кафи» (Silvestre de Sacy. Op. cit. P. 58).

§ 30. «Среди которых Джованни Рицци, переводчик Каффы для перевода этих соглашений мессира консула Каффы с Зихом беем». А. Джанов не зрозумів французького перекладу А.-І. Сільвестра де Сасі: «Messire le consul faisant lesdites conventions avec le seigneur Scheïkh, Jean Riço, trucheman de Caffa, a servi de trucheman entre eux», «Пан консул уклав згадані угоди з паном Шейхом, Жан Рісо, толмач Кафи, служив толмачем між ними» (Silvestre de Sacy. Op. cit. P. 58). Лігурійське «da mezzo chi», перекладене французьким «entrе eux», – це не «серед яких», а «між якими». Пор. § 28: «in mezo de Caffa e de la montagna», «між Кафою та горою», а не «посеред Кафи та гори». Крім того, О. Джанов не бере до уваги, що вжиття герундію «façando» утворює підрядне речення часу: «Між якими був товмачем Джоане Рісо, товмач Кафи, коли з паном Зіхом мессір консул Кафи укладав ці домовленості».

§ 40. «Еще и с согласия их, с другой стороны». В оригіналі припускається: «A[nchora cum vorent]ay | [d]e queli da la [atra] parte», «vorentay» – це «воля», а не «згода».

§ 43. «Дают согласие». В оригіналі: «pati fan», тобто, «укладають договори».

§ 45. «Приходящие и уходящие люди императора». В оригіналі: «li mercanti chi vam e vennen», тобто, «купці, які приходять та йдуть».

§ 48. «Отдать во власть и управление коммуны и консула». В оригіналі слова «влада» немає.

§ 49. «Клянется, что не нарушит он этих слов». В оригіналі: «che elo no fara in queste parole atra[men]ti» = букв. «що він не діятиме інакше, ніж ці слова». Переклад не помилковий, але надто літературно оброблений, точніше було б: «что не будет действовать вопреки этим словам».

§ 50. «Что тот, кто является генуэзцем и те, кто из подчиненных им людей». В оригіналі: «che chi se spaiha per zenoeyse , [chi e in] lo pou[o] chi ge apparten», «spaiare» = «відокремлювати», «appartenere» = «належати», ані «являтися», ані «підлеглих» в тексті немає.

§ 53. «Ничего не скажут и не сделают генуэзцам». Переклад грунтується на сумнівній транскрипції. Має бути: «Se li homi de lo Imperio aueran questiunni a d[e]m[and]a fa arcunna cossa cum li franchi» = «Якщо люди імперії матимуть питання щодо вимоги зробити певну річ з генуезцями».

§ 54. «Подданным хана». В оригіналі: «de lo Canlucho». Текст відрізняє «ханлуків» та «підданців хана» («lі homi de lo imperao»).

§ 59. «А я удостоверил и отослал». В оригіналі: «e lo me segna su quela e metero». «Metere» – «вміщувати», «поміщати», «su quella» – «цей» («la mia famiglia è su quella terra da 100 anni», «Моя родина живе на цій землі сто років»; «Tutto ciò che mi è rimasto è su quella mensola» – «Все, що залишилося в мене на цій полиці»), звідси: «і мій знак на цьому помістив».

§ 59. «Получили мы с печатью коммуны». В оригіналі «noy la auemo», «ми її маємо».

Отже, в перекладах О.В. Джанова наявні 22 помилки, проти моїх 21. І це при тому, що п. О. Джанов мав можливість користуватися фотокопіями оригіналів, а я лише «безнадійно застарілою» транскрипцією А.-І. Сільвестра де Сасі та «дефектною копією» Олів’єрі – Кууна (слід визнати, в ній дійсно наявні істотні пробіли та спотворення особистих імен).

Є ще спірні місця (в таблиці їх виділено підкресленнями), але в них на користь кожного з варіантів є свої аргументи, тому докладно їх не торкатимуся.

Втім, я не вважаю роботу О.В. Джанова перекладом «дискредитованої якості». Це велика і корисна праця, що зробила доступною читачеві, який володіє російською мовою, надзвичайно цікаві та важливі документи з середньовічної історії Криму. Втім, оскільки українського перекладу О. Джанов до цього часу не запропонував (принаймні, не оприлюднив), я додаю до своєї роботи оновлені з урахуванням наведених ним транскрипцій українські переклади цих текстів. На зміст коментаря, за винятком імен членів ординської делегації, які брали участь в укладенні договору 1381 р., покращення перекладу практично не вплинули.

На закиди щодо «муссирования старых и, объективно, ошибочных интерпретаций, которые усугубились собственными фактическими ошибками и неоправданными допущениями» я відповів двічі, у статті «» (Золотоордынское обозрение. 2021. Т. 9, №. 1. С. 108–148. DOI: 10.22378/2313-6197.2021-9-1.108-148) та у книжці «Три старинных политических детектива» (ISBN 978-620-4-19777-7), що виходить цього року у видавництві Lambert Academic Publishing. Ще раз повертатися до того ж самого не вбачаю за доцільне.

Винятком є один пункт, в якому я частково погоджуюсь із О. В. Джановим, точніше, з А. Л. Пономарьовим. Наведені О. Джановим витяги з «Книги масарії» Кафи за 1386/1387 р. (Джанов А.В. Каффа, Крымское ханство и османы … С. 98, пр.58; Татаро-генуэзские договоры … С. 690, пр. 8; с.691, прим.10) однозначно свідчать, що Caiadorus – це особисте ім’я, отже бути лігурійською транскрипцією звання «кетхода» це слово не може. Разом із тим, стосовно ототожнення цього імені з вірменським «Хачатур» залишаються сумніви. Адже, імена сина Кайадора – Санбей (Sanbeу) чи Есінбей (Exin bey) та його жінки – Емхінам (Emchinam), не характерні для вірменського ономастикону.

А. Л. Пономарьов у своєму аналізі кафінскої ономастики XIV ст. відносить ім’я Самбей до «черкеських», тобто, адигських (Пономарёв А.Л. Население и территория генуэзской Каффы по данным бухгалтерской книги Массарии – казначейства за 1381–1382 гг. // Причерноморье в Cредние века. СПб, 2000. Вып. 4. С.362), при цьому, як альтернативний варіант зазначає «Шам», крім того, наводить ім’я Сам-Бога (Sam-Boga) (Ibidem. P.368), з характерною монгольського другою частиною – «Буга», «бик». Відоме іранське ім’я Сам (один з героїв «Шах-наме», дід Рустама). Отже, висновок, що Сaihador – це рефлекс вірменського «Хачатур», а не, скажімо, арабського Гаджжі-Хайдар (в договорі 1380 г. ім’я Гаджжімаш записано як Caihimas, §31) чи персько-арабського Ходжа-Хайдар, – потребує додаткових обгрунтувань.

Доповнено 25.08.2021 р.