Додаток 10. Храпай Сергій Петрович – командир БЧ-2 КЛ «Кремль» (05.07.1914- 17.08.1985)

Парнікоза І.Ю.

Храпай Сергій Петрович народився 5.07.1914 р. в селі Обтово Кролевецького району Сумської області в багатодітній родині, українець. З 1931 р. в Києві. Закінчив в 1935 р. Київський річковий технікум. У 1935-1941 рр. працював в Дніпровському річковому пароплавстві в плавскладу і був приписаний до командного складу запасу ДВФ. У листопаді-грудні 1939 р. був на військових зборах.

Рис. 1. Командир БЧ-2 канонерського човна "Кремль" С.П. Храпай, за (Спичаков, 2009)

22.06.1941р. призваний з запасу в армію і в званні лейтенанта призначений командиром БЧ-2 КЛ «Кремль» ПЗФ. Після прибуття на корабель кадрового лейтенанта Юренко С.С., Храпай призначений дублером командира БЧ-2. 26.07.1941 р. поранений в бою у с.Тарасовичі на Дніпрі.

Вивезений на лікування в Донбас (госпіталь в селищі Рудник-Буроз). Після видужання С.П. Храпай скерований до Новоросійська, в берегову оборону НВМБ командиром вогневого взводу берегової стаціонарної батареї БС-31, яка знаходилася на Мисхако (т.зв. «Мала Земля»).. Потім призначається помічником командира цієї ж батареї,

З 03.09.1942г.участвовал в обороні Новоросійська. Потім брав участь у двох десантах командиром взводу, в складі Новоросійського загону особливого призначення (р-н Південна Озерейка).

На початку листопада 1942 р. був призначений помічником командира гвардійської берегової стаціонарної батареї №БС- 394, що базувалася на Пенайском мису (наразі музей на південь від м. Новоросійська). Батарея зіграла велику роль в стабілізації фронту і брала активну участь в забезпеченні висадки десанту майора Куникова Ц.Л. на Мисхако.

Рис. 2. Командир БЧ-2 канонерського човна "Кремль" С.П. Храпай, за (Спичаков, 2009)

У травні 1944 р батарея БС-394 була перекинута з Новоросійська до Севастополя. Поки гармати готували до відкриття вогню, бій перейшов до центру міста, і морські артилеристи в рядах піхоти взяли участь в штурмі. Але жоден з них не отримав нагороду, тому що гармати їх бригади не встигли зробити жодного пострілу, тож формально батарея участі в штурмі не прийняла.

У 1947 р С.П.Храпай демобілізувався з Севастополя і з родиною повернувся до Києва. Працював інспектором Судноплавної інспекції Дніпровського басейну, інструктором політчастині Дніпровського управління водних шляхів, інструктором Київського обкому КПУ, головою Дніпровської Баскомфлота, начальником відділу флоту і пристаней малих річок Головрічфлоту при РМ УРСР. З 1978 р. – С.П.Храпай персональний пенсіонер республіканського значення.

Урядові нагороди: Орден Вітчизняної війни II ступеня, медаль за Оборону Кавказу, медаль за оборону Києва.

Дата смерті 17 серпня 1985 (на день народження старшої доньки, Діани). Наведено за (Спичаков, 2009) із інформацією від Наталії Курганової.