2.6.6. Куренівське повстання 9-10 квітня 1919 року
Парнікоза І.Ю.
Куренівське повстання 9-10 квітня 1919 року – епізод безпосередньо пов’язаний з київським Подолом та Куренівкою (дет. див. ). Організаторами штурму Києва були чорнобильський отаман І. Струк та славетний трипільський отаман Зелений (Данило Терпило).
Під час Першої світової війни Ілько Струк закінчив Віленську юнкерську школу, був нагороджений орденами Святого Георгія всіх чотирьох ступенів і підвищений до рангу капітана. Певний час служив червоним, але зрозумівши їх справжні цілі, розпочав боротьбу з ними. Слід І. Струка губиться наприкінці 1922 року. За однією з версій, його вбили чекісти, за іншою – виїхав на еміграцію і прожив до 1969-го в Чехословаччині.
«Струк весьма осторожный и умный бандит, – визнавав заступник начальника особвідділу Київського військового округу Андрій Іванов. – Принимает к себе в банду только тех лиц, которых великолепно знает. Зная через своих осведомителей, что для его уничтожения приняты самые решительные меры, Струк окружил себя только пяти преданнейшими бандитами, через которых он отдает свои распоряжения остальным бандитам, разбитым на отдельные мелкие отряды. Шпионаж – при помощи крестьян – поставлен Струком великолепно»
Рис. 2.6.23. Командир повстанських загонів в районі Чорнобиля Ілля Тимофійович Струк
Рис. 2.6.24. Гроза більшовиків – трипільський отаман Данило Терпило – Зелений (по центру)
В першій половині березня 1919 р. припиняє своє існування радянський полк Струка. Натомість його бійці рішуче виступають проти радянської влади. Свої дії Струк координує з іншим отаманом – Зеленим.
Під час відбиття нападу на Старі Петрівці, були захоплені полонені, які розповіли, що 9 квітня відбудеться посилений штурм Нових Петрівців. Повстанці приготувалися: вирили окопи, поставили кулемети на Вишгородській горі й піщаних пагорбах довкола. Коли з трьох броньованих катерів висадився червоний десант, селяни легко здобули перемогу. Це ще більше скріпило їхню віру, що зможуть здобути й Київ. Тим часом у Васильківському повіті повстанці отамана Гончара-Бурлаки розстріляли місцевий ревком, розгромили караульний полк із 60 осіб і вийшли в район Боярки. Ілько Струк підняв повстання в Чорнобильському та Радомишльському повітах. Жителі 50 сіл допомагали йому. На Київ з боку Трипілля рушили партизанські загони отамана Зеленого.
"Восстание Зеленого почти совершенно отрезало Киев от подвоза продовольствия, разрушило военные коммуникации",
– пише у спогадах тодішній голова уряду Української СРР Микола Скрипник. У ніч на 10 квітня 1919-го озброєні обрізами, ціпами, мисливськими рушницями та гвинтівками селяни рушили на Київ. За офіційними більшовицькими даними, було 3 тисячі повстанців. Насправді, за інформацією розвідки "червоних", лише загін отамана Зеленого станом на 27 квітня 1919 року один становив 7 тисяч бійців. Наступали двома групами. Перша рухалася з Вишгорода на Поділ, друга – Чорнобильським шляхом через Пріорку на Куренівку.
Рис. 2.6.25. Командувач Червоною дніпровською флотилією А. Полупанов, який керував боротьбою з повстанцями
Рис. 2.6.26. Моряки червоної дніпровської флотилії ведуть бій з повстанцями на Дніпрі, 1919 р.
Перші повстанські загони увійшли на Пріорку о 5-й ранку. Дзвін Пріорської церкви кликав людей підніматися до боротьби. Повстанські стежі з’явилися на Куренівці. До наближалися кораблі отамана Струка (Коваль, 2014).
Справа в тому, що загоном І. Струка була захоплена група кораблів на Дніпрі біля с. Сваром`я. В річкову флотилію Струка увійшли кораблі «Горностайполь», «Ретвизан», «Санитарный №4», «Соня», «Петр Великий», «Пінськ», «Полезный» (Черніговець М, Черніговець Н., 2011).
На Печерській пристані висадився загін зеленівців – 400 козаків. Повстанці просунулися на Хрещатик. Отаман Ілько Струк згодом розповідав сотникові штабу Армії УНР Михайлові Обідному:
«Захопили Пріорку, Святошин, Куренівку й Поділ. Частина людей з нашої армії сіли на трамваї і прибули на Царську площу (теперішня Європейська. – "Країна"), а частина посувалася походом. Першими вступили на Хрещатик кінні роз'їзди. В Києві я захопив сім гармат, до десяти кулеметів, велику кількість рушниць, набоїв та іншу матеріальну здобич. Управа по моєму наказу вивісила на помешканні міської думи український прапор. Видано кілька наказів і відозв із закликом до населення» ().
Місцем вирішального бою повстанців із більшовиками під час Куренівського повстання (з боку більшовиків-прикордонний полк чекістів; загони бійців "інтернаціоналістів" – латишів і китайців, близько 21 тисячі бійців) став район Житнього ринку ( вул. Верхній Вал, 16) (Мапа меморіальних місць Києва.., 2018).
Проте, совіти кинули в бій додаткові сили. Біля 19.00 у зв’язку з браком набоїв повстанці змушені були відступити, влившись в загони Струка, Зеленого та інших отаманів вони продовжили бої на околицях Києва. Київ було взято в облогу (Коваль, 2004).
Цікаво, що сприятливою для партизанів була заболочена місцевість реліктового дніпровського Староріччя між Пігріцями та Козином – урочище Гощів. Ось як описує його в той час Р. Коваль в дослідженні «Отаман Зелений» (2014):
«Таємничий Гощів – ідеальний терен для партизанів. Це місце «не висихало протягом 50 верст, а навколо оточене лісами», які заросли очеретом, молодими вербами, дубами, ожиною так густо, що пройти і з шаблею чи сокирою часом неможливо. Про Гощів у легендах розповідалося як про місце, де колись водилися різні страхіття. «гади товщиною молодих дубчаків, страшні змії-полози і песиголовці. Тут також мали жити у давнину великолюди-герої, а пізніше гайдамаки». Тепер тут поселилися партизани. На острівцях в Гощеві поставили курені. Хоч і тяжко жити серед хмар комарів та мошки, зате москалям сюди не пробратися!»