2.6.7. Українсько-польський похід 1920 р.
Парнікоза І.Ю.
В ході війни більшовицької Росії з Польщею в 1919-1920 рр., обидві сторони використовували пароплави річкового флоту Російської імперії, зокрема і київської побудови. Зокрема навесні 1920 р. поляками в Мозирі був захоплений озброєний пароплав Трахтемирів, який увійшов до складу польської Пінської флотилії як "Pancerny 1". Застосовувалися ці пароплави і під час походу на Київ 1920 р. ().
7 травня 1920 р. війська Другої Польської Республіки та УНР відбили у більшовиків Київ. Коли польські війська ввійшли до Києва, то вони одразу сконцентрували всю артилерію на крутих берегах Дніпра, зокрема, на кручах Царського саду. Саме артилерія мала полегшити захоплення мостів та Задніпров’я. Відділи, що були виділені для атаки на мости, прийшли до бойової готовності 9 травня 1920 р. о 3:00. Район Ланцюгового мосту зайняв 6-й полк піхоти Легіонів, тоді як 60-й полк піхоти з 15-ї дивізії піхоти зайняв позиції для штурму Дарницького залізничного та Наводницького мостів. Радянські загони, помітивши польські приготування до штурму у ніч з 8-го на 9 травня, висадили частину Ланцюгового мосту зі східного боку. На щастя для поляків, те завдання було виконане неякісно. Вибух на мосту призвів лише до його пошкодження, втім, не порушив його принципової цілісності. 9 травня на ділянці 6-го полку легіонів поляки о 3.15 розпочали артилерійську підготовку, що тривала 15 хв. Вона була дієвою, бо знизила оборонну здатність червоних. О 3.30 піхота рушила в атаку. Першими йшли спеціальні штурмові загони, за ними підтягувалися всі інші підрозділи полку. Вже після захоплення половини Ланцюгового мосту штурмова група 6-го полку була обстріляна з острова на Дніпрі (імовірно, Труханового) з кулемету. Не дивлячись на досить сильний вогонь, поляки продовжили атаку. Швидко було захоплено не тільки весь міст, але і ділянку східного берега (суч. Венеціанського острова). Було утворено невеликий плацдарм. Все тривало 10 хвилин. Після цього поляки зайнялися розширенням плацдарму на лівому березі та очищенням від червоних острова, з якого отримали опір. 6- полк легіонів продовжував наступ з метою захоплення другого мосту (Русанівського) через одну з проток Дніпра. О 4:00 він був захоплений перед самим підривом. Основні сили 6-го полку переправляються на лівий берег і у 2-х годинних боях опановують район навколо місцевості Воскресенка (суч. Лівобережний). Червоні намагалися контратакувати, що свідчило про принципову зміну їх тактики. До цього вони відступали, але на лінії Дніпра прийняли твердий бій. Згідно з планом генерала Е. Ридз-Смигли, атака 60-го полку на два інших мости відбулася дещо пізніше. Артпідготовка почалася о 3.30. Ранній штурм Ланцюгового мосту мав відвернути увагу червоних від інших мостів. Тож, 2-й батальйон 60-го полку піхоти захопив Дарницький залізничний міст після 45-и хвилинної артпідготовки і 30-и хвилинного бою. Поляки створили другий плацдарм, захопивши місцевості Осокорки та Позняки. Наводницький міст захопив 3-батальйон 60-го полку о 4:00. Його захоплення перейшло в опанування Дарниці (7:20). Після цього обидва польських плацдарми з’єдналися. Польський штурм Лівобережжя закінчився о 10-й ранку. У руках поляків опинилися Троєщина, Погреби, Бортничі і казарми на Млинку. Глибина плацдарму забезпечило місто від обстрілу Червоних з лівого берега (Wyszczelski, 1999).
Рис. 2.6.27. Польські вояки на березі Дніпра у Києві, 1920 р. за (Wyszczelski, 1999)
Рис. 2.6.28. Польські вояки на Ланцюговому мості у Києві, 1920 р. за (Wyszczelski, 1999)
9 травня після захоплення поляками плацдарму на лівому березі Дніпра, сильніша дніпровська флотилія більшовиків відійшла вниз та вверх по Дніпру. Це дозволило налагодити зв’язок між Прип’ятськими польськими річковими кораблями та Києвом. 9 травня на параді серед інших військ також були спішені відділи польських моряків ().
.
Окрім того в київському порту було захоплено ще 17 кораблів. З них 3 було залучено до флотилії. З-браку гармат їх було озброєно кулеметами. З цієї групи кораблів поляки утворили новий підрозділ – Київську флотилію. Київська флотилія займалася патрулюванням усього контрольованого союзниками берега Дніпра від Трипілля до Чорнобиля (200 км). Кораблі також займали я поставками продовольства для Київського гарнізону та палива для електростанції. Через деякий час з Прип’яті до Києва прийшли катери №1 та №2, а ще пізніше також вищезгаданий озброєний пароплав «Pancerny I». Керівництво флотилією прийняв поручник флоту Борис Могучий (B. Mohuczy). 22 травня 1920 р. Київська флотилія була оперативно підпорядкована польській Пінській військовій флотилії ().
У складі союзних частин діяла також 7-ма ескадрилья ім. Т. Косцюшкі, заснована американськими пілотами, які добровільно визвалися воювати за Польщу. У цей час над Корчуватим та Жуковим островом розгорталися повітряні бої, в яких пілоти ескадрильї не пропускали більшовицьких пілотів, які, злітаючи у Ржищеві та Черкасах, намагалися бомбити Київ (Киркевич, 2001).
Рис. 2.6.29. Фото американських пілотів-добровольців ескадрильї імені Тадеуша Косцюшкі: Меріан К. Купер і командир ескадрильї Седрік Фонтлерой (за )
Рис. 2.6.30. Могила американських пілотів ескадрильї імені Тадеуша Косцюшкі » у Львові на «Кладовищі орлят (Фото І. Парнікози)
Однак втримати Київ польсько-українським військам не вдалося. 14 травня у Білорусії почався контрнаступ значно посиленого більшовицького Західного фронту під командуванням Михайла Тухачевського. А 5 червня в Україні 1-ша Кінна армія С. Будьонного прорвала фронт і змусила поляків відступати.
Рис. 2.6.31. Винищувач Ansaldo A.1 Balilla, на якому воювали пілоти ескадрильї імені Тадеуша Косцюшкі
Рис. 2.6.32. Польська гармата з розрахунком на Володимирській гірці у Києві
Коли стало зрозуміло, що Київ не втримати, у місті запалали склади. Гуркотіли гармати, поставлені на Звіринці, Печерську та у Царському саду. З метою загальмувати переправу головних сил Червоних через Дніпро у червні 1920 р. поляки знищили усі київські мости. Ланцюговий міст висадили у повітря 11 червня, а у ніч на 12 червня спалили Наводницький міст. Внаслідок цього не тільки Київ, але і все Правобережжя від Могильова до Катеринослава були відрізані від решти України та Росії.
Рис. 2.6.33. Польські вояки біля Дарницького залізничного мосту
Рис. 2.6.34. Польська відзнака за бої на Київському плацдармі в 1920 р.
Атаки більшовиків підтримувала дніпровська радянська флотилія. 7 червня більшовицькі війська опанували гирло Прип’ять, закриваючи польським кораблям шлях до відходу на захід. 13 червня 1920 р. під Межигір’ям затоплено пароплав «Pancerny I», подібна доля спіткала інші польські кораблі на Дніпрі ().
Рис. 2.6.34а. Захоплений поляками під Мозирем пароплав «Трахтемирів» було перейменовано в «Pancerny I», за ()
Рис. 2.6.34b. Затоплений біля Межигір’я озброєний пароплав «Pancerny I» зі складу Київської флотилії поляків, за ()
Раніше зміни влади у Києві не супроводжувалися подібними акціями. Знищення мостів викликало хвилю ненависті до поляків. Ось як описував те, що сталося, М.А. Булгаков у нарисі «Киев город»:
«Самыми последними, под занавес, приехали зачем-то польские паны (явление ХIV-ое) с французскими дальнобойными пушками.
Рис. 2.6.35. Польські легіонери, 1920 р. реконструкція
Рис. 2.6.36. Зірваний поляками Дарницький залізничний міст
Полтора месяца они гуляли по Киеву. Искушенные опытом киевляне, посмотрев на толстые пушки и малиновые выпушки, уверенно сказали:
- Большевики опять будут скоро.
И все сбылось как по писаному. На переломе второго месяца среди совершенно безоблачного неба советская конница грубо и буденно заехала куда-то, куда не нужно, и паны в течение нескольких часов оставили заколдованный город. Но тут следует сделать маленькую оговорку. Все, кто раньше делали визит в Киев, уходили из него по-хорошему, ограничиваясь относительно безвредной шестидюймовой стрельбой по Киеву со святошинских позиций. Наши же европеизированные кузены вздумали щегольнуть своими подрывными средствами и разбили три моста через Днепр, причем Цепной – вдребезги.
И по сей час из воды вместо великолепного сооружения – гордости Киева, торчат только серые унылые быки. А, поляки, поляки… Ай, яй, яй!..
Спасибо сердечное скажет вам русский народ.
Не унывайте, милые киевские граждане! Когда-нибудь поляки перестанут на нас сердиться и отстроят нам новый мост, еще лучше прежнего. И при этом на свой счет». ().
Рис. 2.6.37. Руїни ланцюгового мосту у Києві, 1920 р.
Рис. 2.6.38. Зірваний поляками міст через Русанівську протоку
Зрозуміло, що класику російської літератури (такому шанованому у Києві) не було справи до спроб України відновити свою незалежність.
Тисячі киян, попри обстріл, дивилися на загибель Ланцюгового та Залізничного мостів. І було видно здаля, як обвалився у воду настил та повисли на биках ланцюги красеня – Ланцюгового мосту, гордості та окраси Києва. Ланцюговий міст мав чотири великі та два малі прольоти, що перекривалися двома великими нерозривними ланцюгами. До них були підвішені балки проїзної частини. Таке конструктивне рішення стало вирішальним у тій легкості, з якою міст знищили 10 червня.
Рис. 2.6.39. Зірваний поляками Подільський залізничний міст, Київ, 1920 р.
Рис. 2.6.40. Радянська понтонна переправа поруч з зірваним Ланцюговим мостом, 1920 р.
Польські сапери підірвали ланцюги лише в одному місці, але внаслідок цього всі чотири пролети завалилися. Такого маневру не спромоглися зробити червоні у травні, хоча про можливість такого варіанту підриву моста говорилося ще 1908 р., коли мав місце факт підпалу його невідомими. Знищення ж мостів зумовило репресії поляків у Києві (Ковалинський, 2008).
Рис. 2.6.41. Вид на Дніпро, 1920 р. На передньому плані Поштова площа з церквою Різдва та комплексом споруд Поштової станції. На другому плані Труханів острів, в далині Подільський залізничний міст
Рис. 2.6.42. Руїни ланцюгового мосту, фото 1920-х рр. Добре видно прольоти мосту що лежать у Дніпрі. На задньому плані забудова Передмостової слобідки на Венеціанському острові. Поблизу руїн мосту кияни ловлять рибу