Регіональний ландшафтний парк «Пташиний рай»

Парнікоза І.Ю.

Регіональний ландшафтний парк «Пташиний рай» – створено за обґрунтуванням Київського еколого-культурного центру (приготованого автором цієї роботи за результатами вивчення островів), рішенням Київської обласної ради № 369-19-VІI від 14 грудня 2017 року. Об’єкт займає більшу частину архіпелагу найбільш північних київських островів: великого дніпровського острова Великий Північний, а також розташовані північніше косу-острів Пташиний та малий острів Вальковський. Межа об'єкту на острові Великий проходить по західній та північній межі території садових товариств. В усіх інших частинах проектований заказник має природні кордони – річища Дніпра. Загальна площа об’єкту 466,8 га. Об’єкт розташовується на території Київської області. Землекористувачами даної території є Вишгородська міська рада та ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».

Регіональний ландшафтний парк «Пташиний рай». Локалізація

Острів Великий та прилеглі території об'єкту за фізико-географічним районуванням належать до Дніпровсько-Деснянського району Чернігівського Полісся. Це великий заплавний масив нижче греблі Київської ГЕС, що має висоту над рівнем Дніпра 2-4 метри. Висоти на острові – 90,9-98.2 м. н. р. м. Острів являє собою фрагмент лівобережної заплави в районі гирла Десни та утворився внаслідок діяльності одного з її рукавів – Річища. Зазначимо, що в даному місці безпосередньо до гирла р. Десна підходить край борової тераси Дніпра (алювіальні відклади пра-Дніпра, зокрема ур. Попове), а чисельні протоки, якими Дніпро проривався в Десну супроводжують піщані прируслові вали. Зважаючи на це, острів є високим, більша частина його за висотою відповідає високій заплаві Дніпра. В його основі залягають піски пра-Деcни та пра-Дніпра. Рельєф плоский, слабко хвилястий, з окремими невеликими підвищеннями до 5 метрів та місцевим заболочуванням. Наявні окремі зниження, дюни, в западинах озера. Внаслідок цього на підвищеннях Великого переважають піщані та супіщані ґрунти, лише в невеликих западинах утворились слабо-дернові піщані ґрунти, які не мають на острові значного поширення. Подекуди – по західному та східному узбережжю – острів закріплено камінням. Ландшафт – псамофітні степи, що перемежовуються з ділянками дуже сухого соснового лісу, в прибережних та знижених ділянках. В 1960-х рр. острів був з’єднаний з лівим берегом підводною дамбою, яка збереглася і по сьогодні. Станом на 1996 р. його площа була 320 га. Наразі острів додатково зменшений внаслідок гідронамиву.

Загалом флора судинних рослин парку за попередньою інвентаризацією налічує біля 260 видів судинних рослин. Рослинність вказаної території представлено такими основними групами:

- піщаними (псамофітними) луками;

- болотистими луками та болотами;

- фрагментами заплавних лісів та штучними сосновими насадженнями;

- прибережно-водною та водною рослинністю.

Піщані (псамофітні) луки займають найбільшу площу і найвищі елементи рельєфу острова Великий. Найбільші площі займають тут найбільш сухі угруповання булавоносця сіруватого (Corynephorus canescens). Вони знаходяться тут на крайній східній межі свого ареалу. Значно менш поширеними є ділянки угруповань костриць овечої (Festuca ovina), поліської (Festuca polesica) та Беккера (Festuca beckeri), а також келерії сизої (Koeleria glauca). Значні площі на Великому також займають угруповання куничника наземного (Calamagrostis epigeios). Місцями вони представлені густими моно-домінантними ценозами, але у такому вигляді не є дуже поширеними; частіше трапляються комплексні ценози зі співдомінуванням келерії сизої або, як в північній частині острова, біля затоки, пижма звичайного (Tanacetum vulgare). Флористичне ядро псамофітних комплексів формують щавель горобиний (Rumex acetosella), гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii), енотера дворічна (Oenothera bienis) та енотера червоностеблова (O. rubricaulis), полин польовий (Artemisia campestris), заяча капуста звичайна (Sedum maximum) та їдка (Sedum acre), холодок лікарський (Asparagus officinalis), дивина фіолетова (Verbascum phoeniceum), дивина густоквіткова (Verbascum phlomoides), підмаренник північний (Galium boreale), цмин пісковий (Helichrysum arenarium – місцями утворює куртини), нечуйвітер волосистий (Hieracium pilosella), ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria), комишівник звичайний (Scirpoides holoschoenus), ушанка Євгенії (Otites eugeniae) та ушанка дніпровська (Otites borysthenica), По зниженим більш зволоженим місцям зростають мітлиця велетенська (Agrostis gigantea), підмаренник справжній (Galium verum), цибуля гранчаста (Allium angulosum), цибуля подільська (Allium podolicum), лещиця (Psamophiliella muralis), звіробій (Hipericum perforatum), нечуйвітер отруйний (Hieracium virosum), подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata), деревій звичайний (Achillea millefolium), вероніка колосиста (Veronica spicata), смілка татарська (Silene tatarica) та деякі інші.

На дюнах наявні фрагменти покриття лишайників, а також куртини рунянки волосконосної (Polytrichum piliferum) та моху аридниці сільської (Tortula ruralis).

В складі таких угруповань зустрічаються козельці українські (Tragopogon ucrainicus), занесені до Європейського Червоного списку 1991 р., а також така малопоширена рослина, як заяча капуста шестирядна (Sedum sexangulare). Останній вид знаходиться тут на східній межі свого ареалу.

З бур’янів трапляється жовтий осот городній (Sonchus oleraceus), грижник (Herniaria sp.), кислиця пряма (Xanthoxalis stricta), паслін чорний (Solanum nigrum) та ваточник сірійський (Asclepias syriaca).

У зв’язку з рідкісністю в Західній та Центральній Європі угруповання костриці-келерії взяте під охорону Оселищної директиви Євросоюзу, код 6120. Також тим же документом охороняється угруповання булавоносця сіруватого, код 2330.

Наступну стадію заростання тутешніх пісків представляють зарості шелюги (Salix acutifolia) та тополі чорної (Populus nigra). А от завдяки людині на острові, особливо в більш вологих прибережних смугах утворилися зарості аморфи чагарникової (Amorpha fruticosa). Трапляється також верба козяча (Salix caprea), шовковиця (Morus alba), глід псевдокривостовпчиковий (Crataegus), горобина (Sorbus aucuparia) та в’яз гладенький (Ulmus laevis). В затінку чагарників та деревостанів зростає полин лікарський (Artemisia abrotanum), буквиця лікарська (Betonica officinalis) та кремена несправжня (Petasites spurius).

Північно-західну найбільш підвищену частину острова Великий займають соснові насадження, вік яких досягає 50-60 років. Тутешні насадження імовірно висаджені штучно для закріплення пісків. Втім, згодом сосна активно розповсюджувалася самосівом сформувавши мальовничі рідколісся, які надають острову неповторної мальовничості. Зустрічаються великі кряжисті дерева. Тут зустрічаються характерні для сосняків мохи – дікранум (Dicranum sp.) та плеурозіум Шребера (Pleurozium schreberi). На соснах зрідка трапляється омела (Viscum album).

В умовах острова Великий Північний трапляється багато грибів. Завдяки сосновим насадженням тут зустрічаються маслюки (Suillus luteus), мухомор пантерний (Amanita pantherina), червоніючий (Amanita rubescens), червоний (Amanita muscaria). Тут також часто трапляється веселка Гадріана (Phallus hadriani), та дощовик несправжній (Scleroderma aurantiacum), сироїжки (Russula sp.), ризина здута (Rhizina undulata) та рижик (Lactarius deliciosus).

На знижених зволожених ділянках прилеглих до внутрішніх водойм острова – реліктових водотоках сформувалися болотисті луки. Вони представлені угрупованнями осоки гострої (Carex acuta), рідше лепешняку великого (Glyceria maxima). Флористичне ядро в них утворюють такі гідрофільні види, як гадючник в’язолистний (Filipendula ulmaria), щавель земноводний (Rumex hydrolapathum) та кінський (Rumex confertus), чистець болотяний (Stachys palustris), хвощ річковий (Equisetum fluviatile), плакун верболистий (Lysimachia vulgaris), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamare), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), м’ята водна (Mentha aquaticа), кропива (Urtica dioica), алтея лікарська (Althaea officinalis) та ін. З регіонально-рідкісних видів, що охороняються в межах Києва рішеннями Київради тут зустрічаються лепеха звичайна (Acorus calamus) та півники болотяні (Iris pseudacorus). Зокрема, півники болотяні представлено великою популяцією. Тут виявлене також регіонально-рідкісне жовтозілля татарське (Senecio tataricus). На вологіших ділянках зростають також малопоширені види: валеріана лікарська (Valeriana officinalis), осока Гартмана (Carex hartmani) та мітлиця велетенська (Agrostis gigantea). В прибережній смузі невеличкого локального зниження в центральній частині острова у 1998 р. працівниками Лабораторії заповідної справи було знайдено вовче тіло болотне (Comarum palustre). Наразі, імовірно, втрачене. На периферії дніпровських пляжів гірчака плямистого (Polygonatum maculatum) та сусака зонтичного (Butomus umbellatus) та оману британського (Inula brittanica).

Подекуди на Великому розташовані ділянки заплавного лісу. Колись в центральній частині острова існувала навіть заплавна діброва. Ось як вона була описана у 1998 р.:

«В центральній частині острова, в неширокому погорбованому зниженні знаходиться заплавна діброва. Вона має розріджений ( 0,3-0,4) деревостан, утворений 60-70-річними дубами висотою 12-13 м та діаметром до 50 см. Підлісок тут відсутній. В трав’яному покриві переважають лучні види – мітлиця велетенська (Agrostis gigantea) і, місцями в мікрозниженнях, мітлиця тонка. Серед лісових видів тут в значній кількості зростає буквиця лікарська (Betonica officinalis); поодиноко відмічені ластовень лікарський (Asclepias syriaca) та молінія голуба (Molinia caerulea) – рослина більш багатих місцезростань; куртинами зростає дрік фарбувальний (Genista tinctoria); виявлений малопоширений на Київщині вид – верба розмаринолиста (Salix rosmarinifolia). Слід відмітити, що на освітлених лучних ділянках цього зниження в значній кількості зростає цінна лікарська рослина – золототисячник звичайний (Centaurium erythraea)».

Наразі ця діброва знищена внаслідок бездумного забору піску. А в південно-східній частині острова збереглися лише окремі екземпляри дуба (Quercus robur).

Добре розвиненою є прибережна водна рослинність, флористичне ядро якої утворюють рогіз вузьколистий (Typha angustifolia), очерет звичайний (Phragmites australis), куга озерна (Scirpus lacustris), стрілолист (Sagittaria sagitifolia), сусак зонтичний (Butomus umbellatus) та частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica).

Острів Вальковський досить високий піщаний острів, береги якого обриваються піщаними кліфами. Імовірно, він колись являв одне ціле з Великим. Висоти на острові – 91,2-95,5 м.н.р.м. Впоперек острів перетинають підвищення, на одному з яких знаходиться високовольтна опора. Північна частина острова посилена насипаною з каміння дамбою, яка є місцем і існування накипних лишайників та листуватого лишайника пармелії скельної (Parmelia saxatilis).

Значна частина острова Вальковський вкрита псамофітними угрупованнями сформованими булавоносцем сіруватим та кострицями (Festuca ovina, F. polessica, F. beckeri) та келерією сизою. До складу цих угруповань входять також полин польовий, дрік фарбувальний, гвоздика Борбаша, ушанка Євгенії, вероніка колосиста, підмаренник північний, кохія (Kochia laniflora), дивина фіолетова, анізанта покрівельна (Anisantha tectorum), дивина густо квіткова, агалик-трава гірська (Jasione montana), миколайчики плоські (Eryngium planum), холодок лікарський, щавель горобиний (Rumex acetosella), смілка татарська, заяча капуста звичайна, молочай прутовидний (Euphorbia virgultosa), льонок звичайний (Linaria vulgaris). На острові наявна велика популяція козельців українських (Tragopogon ucrainicus).

Ділянки порушеного піску заростають низеньким мохом. Трапляються також різні види рунянки (Polytrichum sp.) та куртини заячої капусти шестирядної. На острові наявна велика популяція цінної лікарської рослини – цміну піскового (Helichrysum arenarium). Широке поширення тут мають лишайники (Cladonia sp.) та мохоподібні, зокрема, аридниця сільська. Наявність лишайникового покриву на верхівках дюн свідчить про незначний антропогенний вплив, та не часті пожежі. На розвіяних пісках зростають верблюдки (Corispermum sp.).

Частину Вальківського вкрито лісовою рослинністю. Це як природні клімаксні в цих умовах розріджені осокорники (в північній та південній частині острова), так і зарості шелюги та аморфи (Amorpha fruticosa) на пісках. У північній частині острова трапляються також штучні насадження сосни. Як домішки до основних порід трапляються в'яз голий (Ulmus laevis), калина (Viburnum opulus), шипшина собача (Rosa canina), крушина ламка (Frangula alnus), бирючина (Lygustrum vulgare), груша (Pyrus communis), рокитник руський (Citisus pineticola), здичавіла слива (Prunus domestica), горобина (Sorbus aucuparia), черемха пізня (Padus serotina), шовковиця (Morus alba), ожина сива (Rubus caesus). Зустрічаються невеликі зарості інвазивного ваточника сирійського (Asclepias syriaca). Виявлено також невелику куртину інвазивної шипшини (Rosa rugosa). Шелюга уражена борошнистою росою (Erysiphe adunca). На стовбурах дерев наявні лишайники: пармелія борозенчаста (Parmelia sulcata) та фісция сива (Physcia caesia), а також мох прямоволосник (Orthotrichum sp.). В полозі зустрічається також мох клімацій деревовидний (Climacium dendroides). Заплавні тополеві ліси (Populetum albae), код угруповання 91E0-2 взяті під охорону Оселищної директиви Євросоюзу (Wysocki, Sikorski, 2009; Порадники виділення оселищ Природа 2000);

В південній частині острова в його тіло вдається вузька протока, вздовж якої розвинена водно-болотяна рослинність. Тут присутні зарості жовтозілля татарського (Senecio tataricus), рогозу вузьколистого (Typha angustifolia), осоки річкової (Carex riparia) та куги озерної (Scirpus lacustris). На плесі затоки поширено глечики жовті (Nuphar lutea). Біля протоки наявні фрагменти угруповання заплавного лісу з старих дерев верби білої (Salix alba). Трапляються зарості здичавілого винограду (Vitis vinifera), іншими ліанами є дівочий виноград п’ятилисточковий (Parthenocissus inserta) та хміль (Humulus lupulus).

В трав’янистому ярусі таких лісів зустрічаються розхідник плющовидний (Glechoma hederacea), кропива дводомна (Urtica dioica), суниці лісові (Fragaria vesca), мильнянка (Saponaria officinalis), тонконіг дібровний (Poa nemoralis), кремена гібридна (Petasites spuria), холодок лікарський (Asparagus officinalis), куничник сіруватий (Corynephorus canescens), дзвоники персиколисті (Campanula persicifolia), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis) та конвалія травнева (Convallaria majalis), що охороняється вищезгаданою постановою Київради. В умовах острова Вальковський виявлено небезпечні гриби: бліду поганку (Amanita phalloides) та мухомор пантерний (Amanita pantherina).

Вздовж узбережжя острова поширені фрагменти прибережно-водних угруповань за участі очерету (Phragmites australis), лепешняк великий (Glyceria maxima), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia), м’яти водної (Mentha aquaticа), вовконогу європейського (Lycopus europaeus), чихавки (Achillea salicifolia), водяного хріну (Rorippa amphibia) та жовтецю повзучого (Ranunculus repens), вех широколистий (Sium latifolium) та півники болотяні (Iris psedacorus).

Коса-острів Пташиний є одним з найцінніших островів в київському острівному архіпелагу. Адже це острів, який виник порівняно нещодавно на основі мілини, яка сформувалася на північ від острова Великого. Зважаючи на це на ньому зберігся природний гідрорежим. Фактично він являє собою верхівку великої розлогої мілини біля голови о. Великий. Пташиний яскраво демонструє нам послідовність заростання острова алювіального походження. Більша частина острова – це колишні неглибокі затоки між мілинами, наразі суцільно зарослі водно-болотяною рослинністю, з домінуванням заростів очерету. З усіх сторін острів оточений широким шлейфом заростей прибережно-водної рослинності за участю очерету (Phragmites austarlis), комишу (Scirpus lacustris), бульбокомишу (Bolboschoenus maritimus), рогозу, їжачих голівок (Sparganium emersum), осоки гострої (Carex acuta), м’яти польової (Mentha arvensis), чистецю болотяного (Stachys palustris) та ін. На відкритих лише під час осіннього меженного періоду мілинах розвиваються тимчасові рослинні комплекси за участю регіонально-рідкісного виду смикавця бурого (Cyperus fuscus). Їх існування – свідчення існування на даному відрізку Дніпра гідрорежиму близького до природного. На прибережних мілинах квітують сусак зонтичний, бульбокамиш морський, розвиваються пагони хвоща річкового (Equisetum fluviatile). Через острівець тягнеться неглибока протока оточена стіною прибережно-водної рослинності. Ступаючи по її дну з золотого піску, можна потрапити вглиб острова та по спостерігати за життям птаства. В протоці нагулюється молодь риб. Центральна частина Пташиного займає відносно вище положення. Зважаючи на це тут розвинулася наступна стадія заростання річкового піску – майже чисті зарості верби білої. Біотопи заплавних лісів, зокрема прирічкові вербові ліси (G1.11) охороняються також Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції (БК) (Тлумачний.., 2017). Заплавні вербові ліси (Salicetum albae) разом з прирічковими заростями верб Salicetum triandro-viminalis, код угруповання 91E0-1взяті під охорону Оселищної директиви Євросоюзу (Wysocki, Sikorski, 2009; Порадники виділення оселищ Природа 2000);

Акваторію заток островів Великий, Вальковський та мілини біля о- Пташиний займає водна рослинність. Основу водних угруповань формують рдесники пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus), гребінчастий (Potamogeton pectinatus), блискучий (P. lucens) та плаваючий (P. natans), малий (P. pusillus), водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum), елодея канадська (Elodea canadensis), ряски мала (Lemna minor) та трироздільна (Lemna trisulca), а також спіродела багатокоренева (Spirodella polyrhiza). Особливої цінності зазначеним водоймам надає присутність тут рідкісних угруповань водних рослин, занесених до Зеленої книги України. Тут відмічено угруповання глечиків жовтих (Nuphar lutea), латаття білого (Nymphaea alba), зокрема, на берегах оз. Журавель). По берегу острова Вальковський виявлено плоди водяного горіха (Trapa natans). В наш час площа поширення цих рослинних угруповань неухильно скорочується та Обидва види охороняються рішеннями Київради. У зв’язку з прогресуючою трансформацією річкових долин біотопи натуральних евтрофічних озер, та староріч взяті під охорону Оселищної директиви Євросоюзу – код угруповання 3150 (Siedliska – Przewodnik metodyczny). Значна частина рослинності мало порушеної заплави Дніпра, таким чином має бути взята під охорону.Низка водних угруповань також охороняються додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції Враховуючи це, водні угруповання потребують дбайливої охорони.

Особливе значення має створення парку для збереження тваринного світу вказаної території. Із безхребетних тварин в прибережних біотопах Великого зустрічаються кілька видів бабок, личинки яких розвиваються в затоках: звичайними тут є стрілки та плосконіжки, часто можна побачити бабку звичайну та коромисел велике, зелене та синє. На галявинах і луках острова трапляються чатуючі на здобич особини бабки дозорець-імператор – виду, занесеного до «Червоної книги» України (його личинки мешкають в проточних водах Дніпра). На луках трапляються такі звичайні для регіону денні метелики, як зірочка, павиче око денне (Inachis io), адмірал (Vanessa atalanta), бражник тополевий (Laothoe populi), червонець непарний (Lycaena dispar), синявець красивий (Polyommatus bellargus), ікар (Polyommatus icarus – гусінь розвивається на щавлі), синявець аргіад (Cupido argiades гусінь – на лядвенці рогатому і конюшині), білани брукв’яний (Pieris napi) та капустяний (Pieris brassicae – гусені мешкають на хрестоцвітих), окачик звичайний (Coenonympha pamphilus гусінь – на тонконогу), гарпія (Cerura vinula), товстоголовка кома (Hesperia comma) і волове око (Maniola jurtina) гусені двох останніх видів розвиваються на злаках), а також занесений до «Червоної книги» України махаон (Papilio machaon). З прямокрилих тут у великій кількості зустрічаються коники і кобилки (останні спостерігалися ще в жовтні 2018 р.). На квітучій рослинності збирають нектар джмелі (зокрема – земляний (Bombus terrestris) та кам’яний (Bombus lapidarius) і дикі бджоли. В колоніях попелиць відмічені сонечко 7-крапкове (Coccinella septempunctata) і личинки золотоочки; деякі особини попелиць заражені їздцями-афідідами. На галявинах заліснених ділянок на квітучій рослинності відмічені метелики волове око і червонець непарний, зрідка зустрічаються товстоголовка кома (Hesperia comma ) і хвостатка W-біле (Satyrium w-album). Родзинкою природи Вальковського є також рідкісний червонокнижний метелик сатир залізний (Hipparchia statilinus).

На підвищеннях в піщаних ґрунтах знайдено велику кількість нірок риючих ос, а вздовж доріжок полюють хижі мухи ктирі (зокрема був відмічений ктир велетенській (Satanas gigas), занесений до «Червоної книги» України.

В цілому, ентомофауна Великого, особливо фауна лускокрилих, збіднена внаслідок частих пожеж, які по кілька разів на рік спустошують острів, викликаючи загибель значної кількості прямокрилих комах, гусені метеликів та ін. Проте, тут відмічені три види комах, занесені до «Червоної книги» України. Їх збереження нерозривно пов’язано з існуванням острівних ландшафтів.

У 2018 р. у Дніпрі біля острова Великий Північний на обводному каналі відмічено прісноводну дунайську медузу краспедакусту (Craspedacusta sp.) (Медузи на заплаві Дніпра, 2018).

По-друге прилеглі водотоки та внутрішні водойми островів Великий та Вальковський населяють такі риби як синець (Ballerus ballerus), чехоня (Pelecus cultratus), білизна (Aspius aspius), сом (Silurus glandis), судак (Sander lucioperca), окунь (Perca fluviatilis), що охороняються згідно положень Бернської конвенції. Тут також виявлено іглицю пухлощоку (Syngnatus abaster) . На затоці Журавель наявна зимувальна яма, куди масово збираються коропові риби. Ще одна в гирлі Десни. Інколи попадається стерлядь (Acipenser ruthenus) Вона охороняється міжнародною та українською Червоними книгами, Бернською та Вашингтонською конвенціями. Зазначимо, що затоки обох островів мають надзвичайно важливе значення, як місця нагулу багатьох цінних видів риб. Їх збереження особливо актуальне наразі, коли збудовані на Середньому Дніпрі Київське та Канівське водосховища поховали під своїми водами більшу частину подібних угідь, і безперечно сприятиме росту рибних запасів. Проте, як нерестовища, ці ділянки цінності не мають внаслідок значних коливань рівня води.

З поширених на острові плазунів прудка ящірка (Lacerta agilis) та болотяна черепаха (Emys orbicularis, що виявлена на о. Вальковський) охороняються Бернською конвенцією.

Велике значення територія парку має для птахів. Найбільш численною групою тварин на вказаній території є птахи, значна кількість видів яких є рідкісними або зникаючими. Загалом орнітофауна цієї території за даними к.б.н. А. М. Полуди складає 151 вид птахів. З них 20 видів птахів внесено до Червоної книги України, а 37 видів охороняється згідно додатку І до Директиви Ради Європи з охорони птахів. Отже створений парк повністю відповідає своїй назві, а також може бути рекомендований як об’єкт мережі Emerald/Natura 2000.

В складі орнітофауни переважають мешканці сухих луків та деревно-чагарникової рослинності; відносно високе різноманіття навколоводних птахів (мартини, крячки, кулики) виникає за рахунок літуючих особин, які в значній кількості тримаються на косах та мілинах поблизу острова. З 30 видів гніздових птахів майже половина екологічно пов’язана з дачними ділянками та базою відпочинку: це, в першу чергу, такі синантропні види, як горобець хатній (Passer domesticus), ластівки міська (Delichon urbicum) та сільська (Hirundo rustica); в зоні стаціонарної рекреації постійно тримаються також шпак (Sturnus vulgaris), синиця велика (Parus major), горобець польовий (Passer montanus), плиска біла (Motacilla alba), одуд (Upupa epops), ґава (Corvus cornix), куріпка сіра (Perdix perdix) та деякі інші птахи.

На сухих луках тримаються в незначній кількості плиска жовта, чекан лучний, дуже рідко – жайворонок польовий (Alauda arvensis). На ділянках з розрідженою шелюгою та окремими деревами тримаються сорокопуд-жулан (Lanius collurio), щеврик лісовий (Anthus trivialis), досить численні кропив’янка сіра (Sylvia communis) і вівсянка звичайна (Emberiza citrinella). На ділянці старого соснового лісу звичайними є зяблик (Fringilla coelebs), ґава, вівсянка звичайна, щеврик лісовий; зрідка тут оселяється жайворонок лісовий (Lullula arborea). В прибережних заростях тополь-осокорів звичайні соловейко східний (Luscinia luscinia), вивільга (Oriolus oriolus) та синиця велика.

На Великому відмічені такі рідкісні в околицях столиці птахи, як сиворакша (Coracias garrulus), боривітер звичайний (Falco tinnunculus), шуліка чорний (Milvus migrans), вивільга, рибалочка (Alcedo atthis), волове очко (Troglodytes troglodytes). Звичайними є сіра чапля (Ardea cinerea) та мартини сріблястий (Larus argentatus) та річковий (Sterna hirundo Sterna hirundo). Зрідка трапляється рідкісніший мартин сивий (Larus canus) та червонокнижний кулик-сорока (Haematopus ostralegus). З водоплавних та навколоводних птахів, які мешкають переважно біля невеликих і зарослих болотним високотрав’ям заток, найбільш звичайними є крижень (Anas platyrhynchos), чирянка велика (Anas querquedula), курочка водяна (Gallinula chloropus), очеретянка велика (Acrocephalus arundinaceus); постійно тримаються також чаплі сірі. У 2018 р. на острові Великий зафіковано також червонокнижного чорного лелеку (Ciconia nigra) (Причепа, 2020; Наказ…, 2021b).

За даними к.б.н. А. М. Полуди ділянки сосняків острова Великий слугують біотопом вже досить рідкісному лісовому жайворонку (Lullula arborea). Тут також трапляється дрімлюга (Caprimulgus europaeus). На острові Великий відмічено також 10-15 гніздуючих пар деркача (Crex crex), що зустрічається в усіх його частинах.

Наявність риби, що вбита турбінами ГЕС, приваблює в цей район і найбільшого України орла – орлана білохвоста (Haliaeetus albicilla), якого занесено до Європейського Червоного списку, міжнародної та української Червоних книг. За даними к.б.н. А. М. Полуди в північній частині острова Великий в березні спостерігалося до 29 орланів. Взимку та навесні птахи можуть відпочивати тут і паруватися. Влітку-восени білохвіст полюбляє відпочивати на великих соснах острову (що підтверджено прямим спостереженням в вересні та жовтні 2018 р.), при забезпеченні тут заповідного режиму можливе навіть його гніздування

Коса-острів Пташиний, має дуже велике значення для птахів. Адже ця невеличка піщана гряда площею біля 5 га добре відома орнітологам, як місце скупчення сотень коловодних птахів, таких як крижень, мартин звичайний, мартин сріблястий а також коловодник чорний (Tringa erythropus) і крячок річковий занесений до Бернської конвенції. Тут також трапляється червонокнижний кулик-сорока. Тут також трапляються численні очепури великої (Egretta alba). На піщаних косах гніздиться 2 види куликів – пісочник малий (Charadrius dubius) і кулик-сорока (останній – занесений до «Червоної книги» України). Слід відзначити, що в другій половині літа в районі острова концентрується досить значна кількість цих рідкісних куликів, які пристосувались збирати їжу під час різких коливань рівня води, пов’язаних з роботою Київської ГЕС.

Восени усі острови стають місцем відпочинку птахів, що летять на південь. Створений парк лежить в межах дніпровського міграційного коридору. Саме під час осіннього прольоту тут трапляються качки: чубата чернь (Aythya fuligula) та червонокнижні гоголь (Bucephala clangula) та кулик-сорока. Зустрічаються також чорношия (Gavia stellata) та значно рідше червоношия гагари (Gavia stellata), мартин сизий, крех великий (Mergus merganser), середній (Mergus serrator) та малий (Mergellus albellus), що інколи залишаються тут зимувати. Зимують тут також лебеді-шипуни (Cygnus olor). У 2018 р. у жовтні тут спостерігалася пара кедрівок (Nucifraga caryocatactes). Станом на кінець вересня 2018 р. за спостереженнями А.М. Полуди на відмілині біля Пташиного одночасно трималося 22 великих білих та 8 сірих чапель, 6 великих бакланів (Phalacrocorax carbo), близько 10 пірникоз (Podiceps cristatus), 60-80 звичайних та 30-40 жовтоногих мартинів, 15-20 крижнів. На островах зупиняються також мігруючі групи сірих куріпок.

Велике значення становить ця територія, як місце зимівлі птахів. Зокрема після замерзання великої ополонки в районі верхнього б’єфу Каївської ГЕС саме на акваторію вище острова Великий переміщуються скупчення з 2-3 тис. водоплавних птахів: переважно крижнів, але трапляються і значно більш рідкісні види. Зокрема, тут відмічені глобально загрожуваний вид – мала білолоба гуска (Anser erythropus), тундровий або малий лебідь (Cygnus bewickii).

З рідкісних ссавців на островах Великий та Пташиний зустрічається видра (Lutra lutra, див. https://ukrbin.com/), яка окрім Червоної книги занесена до Європейського Червоного списку та Бернської конвенції. На теренах островів Великий та Вальковський поширені бобер (Castor fiber) та кам’яна куниця (Martes foina), які охороняються Бернською конвенцією. За свідченнями місцевих рибалок бобри заселили південну частину острова Вальківський. Та часто перепливають на острів Великий. Трапляється що на ці малолюдні острови запливає червонокнижний лось (Alces alces), а взимку заходить козуля (Capreolus capreolus). На острові Великий поширений кріт (Talpa europaea), що видає себе характерними викидами землі.

Зазначимо також, що сторження регіонального ландшафтного парку на території об’єкту абсолютно відповідає підтриманню особливого режиму в межах ІІ-го поясу санітарної охорони Дніпровського водозабору, а також забороні судноплавства та рибної ловлі в безпосередній близькості до греблі Київської ГЕС.

Загрозу збереженню екосистем парку становлять такі фактори, як стихійна рекреація, зокрема рух численних суден з Києва та Вишгорода, що висаджують на острів Великий відпочиваючих. Серйозною проблемою є також самозахоплення території острову з боку спонтанно сформованого на ньому дачного містечка. Тут побудовано капітальні споруди і навіть церкву.

Детальніше про цей об'єкт читайте також:

Острів Великий Північний, Вальковський та Пташиний й усі усі усі…

Додаток 13. Характеристика о. Великий, зроблена Міжвідомчою комплексною лабораторією наукових основ заповідної справи в 1998 р. як частина проекту створення РЛП "Дніпровські острови".

Матеріали статті дозволяється використовувати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike.

Див. також:

Коломийчук В.П., Онищенко В.А. Фіторізноманіття регіонального ландшафтного парку «Пташиний Рай» (Київська область) // Сучасні фітосозологічні дослідження в Україні. Вип.2. Збірник наукових праць з нагоди вшанування пам’яті видатного фітосозолога, д.б.н., проф. Т.Л. Андрієнко-Малюк (1938-2016 рр.)- Київ.- 2018 – с.20-25.