На Лисій горі відбувалися шабаші та страти

Пономаренко Л. науковий співробітник Центру пам'яткознавства НАН України

Традиція слов'янського фольклору пов'язує проведення різноманітних шабашів нечистої сили з Лисою горою під Києвом. На південній околиці міста, недалеко від місця впадання Либеди в Дніпро, донині існує гора з такою назвою. Як і належить Лисій горі, верхівка у неї безліса, а схили вкриті рослинністю. Треба, щоправда, зауважити, що до середини минулого століття її зазвичай називали інакше – Дівич-гора. Таку назву давали горам, на яких у язичницький період були святилища Лади – богині шлюбу і веселощів, а в більш віддалені часи, можливо, і Кібели – Великої Матері Світу, покровительки домашнього вогнища.

Назву «Лиса гора» в різний час носили щонайменше чотири київські височини. Зараз неможливо з повною впевненістю сказати, на якій з них збиралася нечиста сила. Можливо, і на нинішній. У всякому разі, її історія в останні століття видається досить похмурою.

У 1872 році на Лисій горі розгорнулися будівельні роботи. Почав здійснюватися грандіозний план відомого фортифікатора Е. Тотлебена – оточення Києва лінією з 27 фортів. Але перетворити місто на першокласну стратегічну позицію не вдалося. Лисогірський форт, завершений у 1875 р. «у тимчасовому вигляді» (за висловом газети «Киевлянин»), став першим і останнім. Подальші роботи за цією програмою були згорнуті.

Під час будівництва укріплень рельєф гори був сильно спотворений за рахунок насипання валів і прориття ровів. У насипах влаштовувалися потерни (тунелі, в яких можна було встановлювати знаряддя для стрільби по наступаючих). На їх цегляній кладці від нудьги розписувалися багнетом вартові. Такі написи-графіті в безлічі збереглися донині. У фортеці були побудовані складські приміщення, зруйновані в останні роки.

До кінця XIX століття Київська фортеця втратила військове значення. А після революції 1905 року Лисогорський форт став місцем страти засуджених. Злочинців вішали, військових розстрілювали. Так, в ніч на 12 вересня 1911 року на Лисій горі був повішений Дмитро Богров – вбивця прем'єр-міністра Російської імперії П.А.Столипіна. Одну з страт (якогось селянина Івана Місько в 1916 р.) докладно описувала газета «Київський пролетарій» від 5 травня 1927 р. Страта відбувалася об 11 годині вечора. Кату було заплачено 50 руб., саван і мотузка коштували 5 руб. 75 коп., один ломовий візник – 5 руб., 4 однокінних візники – 9 руб. 20 коп. Візники знадобилися для перевезення арештантів, конвою і, можливо, ешафоту.

Нещодавно слюсарі розташованих на Лисій горі майстерень пожежної охорони Б.А.Корнієнко та П.П.Матвієнко показали мені місце розстрілів. Там є глибокий підвал, а навколо на невеликій глибині трапляються гільзи. Поруч встановлювалася шибениця. Кажуть, що стрілянина доносилася звідси і пізніше, в роки сталінських репресій.

Лише останнім часом Лиса гора перестала бути забороненою зоною. Військові звідси пішли. Перестала працювати «глушилка», щогли якої досі видно за багато кілометрів. На честь 1500-річчя Києва на горі було закладено ландшафтний парк. Але до його благоустрою так і не приступили. Зараз у цьому глухому куточку міста можна зустріти кого завгодно. І поодинці туди краще не ходити.

Оригінал: