Наукове обґрунтування до створення регіонального ландшафтного парку «Лиса Гора»
Дідух Я. П.
Урочище «Лиса гора» розташоване на межі Полісся та Лісостепу.За геоботанічним районуванням ця територія віднесена до Фастівського району Подільсько-Середньопридніпровської підпровінції Східно-європейскої провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області.
Рослинність Лисої гори досить типова для Лісостепу і відбиває його характерні риси, різко відрізняючись від рослинності лісової зони, що тягнеться на північ від Києва. Вона представлена дубовими, дубово-грабовими й похідними грабовими лісами, а також суходільними луками та лучними степами. Ліси та штучні насадження дерев займають близько 80% площі урочища, луки й лучні степи – 20%.
На відміну від флористичного складу, який при відсутності рекреації добре зберіг первинні корінні особливості, рослинність Лисої гори в цілому має похідний характер, що сформувався під впливом інтенсивних рубок.
У найбільш знижених ділянках рельєфу формуються угруповання дубових, грабово-дубових та грабових лісів з яглицею звичайною. Висота деревостану цих лісів дорівнює 20-25 м, зімкненість крон дуба у залежності від асоціації зменшується від 0,9 до поодинокого його трапляння, а зімкненість крон граба зростає, досягаючи максимум в чистих грабових лісах. Підлісок не виражений, а в ньому поодиноко зустрічаються ліщина, бруслина бородавчаста та європейська. Трав’яний покрив густий (до 70%). Тут переважає яглиця звичайна (60%), спорадично трапляється зеленчук жовтий, осока волосиста, копитняк європейский, зірочник ланцетовидний, поодиноко – бугила лісова, бутень п’янкий, гравілат міський, воронець волосистий, чоловіча папороть, розрив-трава дрібноквіткова, купина багатоквіткова тощо.
На пологих схилах та неглибоких депресивних ділянках з відносно багатими підзолостими грунтами формуються асоціації дубових, грабово-дубових та грабових лісів маренкових, що займають значно менші площі, ніж попередні. Зімкненість крон деревного ярусу, який складається із вже згаданих видів, коливається від 0,8 до 1,0. У негустому (до 30%) трав’яному ярусі влітку квіткують ряст порожистий та ущільнений, проліска дволиста, пізніше – папороть, конвалія звичайна, медунка темна.
Біля підніжжя та у верхніх частинах схилів формуються ценози асоціацій дубового, грабово-дубового та грабового лісів з копитняком європейським. У цілому іх видовий склад та ценотична структура близькі до описаних вище.
Разом з вищеописаними угрупованнями на Лисій горі відмічені невеликі ділянки інших асоціацій з подібним флористичним складом. Їх поширення обумовлене локальними екологічними факторами.
Окрім природних лісів, значні території займають штучні насадження з клена гостролистого, ясена високого, в’яза гладкого, липи серцелистої, берези бородавчастої, дуба звичайного, граба, груші звичайної тощо, які утворюють в основному змішані насадження із декількох видів.
Угруповання водно-болотної рослинності тракпляються практично лише в озері, яке розташоване у котловині в східній частині масиву. Північний, східний та південний краї займають густі зарості очерету, серед якого трапляються плями куги озерної, рогозу вузьколистого, рідше – широколистого, лепешняку великого, ситнику болотного та ін.
Наводимо за: