Пошуки валу біля села Гринчук

Андрій Доронькін

Скажімо, якщо йти від Гринчука берегом Дністра на захід (якби не водосховище, то можна було б сказати “проти течії”), то за 4 км від крайньої хати села вийдемо проти гирла Рябого Яру і Шепоту – саме того місця, де на правому березі Дністра закінчувався хотинський Турецький Вал. Якщо вірити повідомленню Гульдмана [16], що Верхній Траянів Вал тягнеться обома берегами Дністра, то за всіма ознаками саме тут хотинський Турецький Вал мав би переходити на лівий берег, якимось чином оточувати Гринчук і переходити знову на правий берег північніше Гринчука. Але Гульдман видав свою книгу 1901 р., а з тексту пізніше виданого “Довідника з археології України” (1984 р.) можна зрозуміти, що нині вал довкола Гринчука вже непомітний.

Справді, зараз вал довкола Гринчука не простежується. На запитання про вал ніхто з мешканців не сказав, що чув про такий. З північного боку село Гринчук зараз оточує не вал, а неглибока балка, яка виходить до Дністра метрах в 100 від кінця забудови села. Якщо стояти над цією балкою і дивитися на правий берег Дністра, то на тому березі високо над водою можна бачити у профіль земляне утворення, схоже на вал, яке відходить від Дністра на схід.

Перепливши з Гринчука через водосховище за 300 м нижче від північної околиці села і піднявшись на високий правий берег між селами Перківці і Бернове, можна бачити вузьке земляне підвищення в 200 м на південь від загону для корів.

У цьому місці правий берег високий – приблизно 80 м над Дністром, але не дуже крутий. Вздовж Дністра на відстані 800 м від водосховища паралельно берегу йде лінія окопів, орієнтована своїм фронтом на захід. Літній бернівчанин казав, що вони були викопані за Румунії прикордонниками. Простягалася ця лінія від північно-західної околиці Бернова майже до Перківців (азимут 150(). На схід від окопів – рілля. А між лінією окопів і Дністром розташоване утворення, яке можна було б вважати залишками валу. Схил правого берега Дністра проти східної околиці Гринчука на протязі 700 м від води пошкоджений зсувами і лише там, куди вони ще не сягнули, є невеличкий вал задовжки 60 м і заввишки 5 м. Ближче до Дністра він має азимут 100(, але одразу поволі повертає і там, де він губиться, знищений лінією румунських прикордонних окопів і розораним полем, вал вже має азимут 50(. Далі в цьому напрямку на північний схід і північ все розорано аж до Бернова. Інших слідів валів на правому березі Дністра проти Гринчука не помітно, а повідомлення Сіцінського про великий вал в напрямку до бесарабського села Перківці викликає скептицизм.

Хоча можливо, що саме про цей насип він писав як про довгий вал від Гринчука в напрямку до Перківців. Справді, якщо дивитись з низького лівого берега Дністра – з Гринчука – на високий правий, то можна бачити лише західний кінець цього валу. Він дійсно спрямований на південний схід від берега Дністра – до Перківців. Але з Гринчука не видно повороту валу на північний схід – в напрямку до Бернова.

Зараз, у 1990-х роках, на південний схід від загону для корів видно не продовження довгого валу, а досить високу одиноку могилу. Літній бернівчанин казав, що ця могила давня, за Румунії на ній був спостережний пункт румунських прикордонників. Відстань від загону до могили – 500 м.

Далі по правому берегу Дністра до Мошанця слідів довгих валів не помітно. За Мошанцем береги Дністра не обстежувалися. Була лише спроба побачити “отпрыски Верхняго Траянова вала” (за Гульдманом) біля села Устя (див. малюнок 10:4, вал 7б) і біля села Баговиці (малюнок 10:4, вал 7в) там, де цей вал мав би переходити Дністер.

В районі Устя валів не видно ні на правому ні на лівому берегах Дністра – найближчий вал лише за Вороновицею. Устенські люди про Траянів Вал в своєму селі нічого не чули, але один з опитаних сказав, що Траянів вал є біля Баговиці. Це повідомлення збігається з даними Сіцінського, який на археологічній карті Подільської губернії малює Траянів вал вздовж правого берега р.Баговички. За Сіцінським цей вал має продовження і за Дністром, але за словами чоловіка з Устя вал закінчується на лівому березі Дністра і на правому продовження не має.

В самій же Баговиці ніхто з опитаних людей про Траянів вал не знає. Знайти цей вал вздовж Баговички не вдалося. Нічого про цей вал не повідомляє і М.П.Кучера в доповіді “Траянові Вали східного Поділля” на 8-й історико-краєзнавчій конференції, яка відбулась 1990 р. в м.Кам'янці-Подільському.

Таким є стан знань експедиції “Дністер” про довгі вали середнього Дністра станом на кінець 1995 р.