Вал біля села Перебиківці
Андрій Доронькін
За Турецькою Криницею довгий вал іде на північний схід в межах села Зелена Липа. Його траса простежується до кінця села, до того місця, де на північ від Зеленої Липи починаються поля. На полі вал не простежується, але за 1 км на північ від околиці села є урочище під назвою Вал. Мешканець Зеленої Липи пояснював його назву тим, що тут є перевал на дорозі від Зеленої Липи до Перебиківців, але заперечував походження назви урочища від реального валу (в розумінні штучного земляного насипу).
У західній частині урочища Вал можна бачити невиразні залишки довгого валу. Хоч ці залишки і не дуже переконливі, але схоже на те, що вал насправді проходив саме тут. Бо це найвдаліше місце для побудови укріплень – у найвужчій ділянці перебиківської луки, і водночас те місце, де ця лука сполучається з материком. Вся східна частина цього урочища розташована над досить великим яром, а західна – над невеличкою балочкою. Напрямок балки і яру – “захід-схід”. На південь від цих ярів і був колись довгий вал. Тим більше, що напрямок ярів і нині розораного довгого валу скерований просто на перебиківське городище, яке зі сходу межує з урочищем Вал.
Перебиківське городище насправді розташоване в селі Зелена Липа на мису, на схід від урочища Вал. Між Городищем і Валом протікає струмок, який утворює досить глибоку долину між цими двома урочищами.
В книзі “Довідник з археології України” вказано, що це городище є давньоруським (10 – 14ст.), що розкопувала його експедиція Чернівецького університету, і що під час розкопок траплялися знахідки трипільської, західноподільської скіфської та давньоруської (10 – 14 ст.) культур.
Городище, на наш погляд, насправді могло бути споруджене в давньоруські часи, але схоже, що при побудові його використовувалися вже існуючі на той час укріплення. Мабуть, від мису, утвореного Дністром і правим берегом струмка, що розділяє урочища Вал і Городище, починається новий відтинок того самого довгого валу, що ми простежували раніше (від Баламутівки до Зеленої Липи).
Цей вал іде вздовж Дністра спочатку на південь від мису, а потім поступово завертає на схід. Своїми великими розмірами ця ділянка валу подібна до тієї, що збереглася між Баламутівкою і Зеленою Липою. Ймовірно, що цей давній вал (в тій його ділянці, що розташована безпосередньо на мису) був у свій час використаний як майданчик для невеличкого городища. З південного боку давній великий вал був у чотирьох місцях перекопаний впоперек і зміцнений відповідно чотирма меншими поперечними валами. Таким чином і утворилося невеличке (40(60 м) городище, або краще сказати – цитадель городища, бо за 300 м від нього ще є дугоподібний вал, який замикає з півдня ділянку плато між Дністром і струмком. Для підтвердження вкажемо, що найбільший із валів, які оточують городище, має висоту не більше 1.5 м, ширину не більше 6 м, рів шириною не більше 5 м і глибиною до 1 м. А довгий вал, який простягається від мису на південь, лише по гребеню має до 20 м ширини.
Щодо печер на мису, де Перебиківське городище, то їх там нема – так казали місцеві пастухи. За їхніми словами, найближча печера за 0.5 км від городища.
Довгий вал в урочищі Городище (с.Зелена Липа) характерний тим, що він має два схили – як внутрішній, так і зовнішній, чого на інших ділянках валу нема. Але рову не видно навіть і тут. Довгий вал на Городищі від мису скерований чітко на південь і за 200 м підходить до кар'єру, де й губиться, змінивши трохи спрямованість – приблизно 5..10( на схід. На південь від кар'єру – велике поле, на якому жодних слідів валу не помітно, а ще далі на південь – обійстя східної частини села Зелена Липа, де також виявити ділянок довгого валу не вдалось.
Знайти продовження довгого валу можна, якщо йти в тому напрямку, який вал мав перед кар'єром і трохи повертати на схід. Вал знову з'являється приблизно через 1.5 км від урочища Городище за селом Зелена Липа в лісі, де йому вже не стають на заваді ні орні площі, ні сільська забудова, ані лісові зруби. У лісі між селами Зелена Липа і Гринячка вал зберігся зовсім добре. Поступово він змінює напрямок з південного на східний (якщо йти валом за течією Дністра), і в районі Гринячки є настільки потужним, що на ньому розташовані хати і сільський цвинтар.
Неподалік, за 3 км на південний схід від гриняцького цвинтаря в селі Корнешти на мису є “замчище”. Це городище розмірами 220(170 м – тобто приблизно 3.5 га. Воно визначається у “Довіднику з археології України”, як городище західноподільської скіфської культури. Про якісь сталі поселення на Замчищі, крім слов'янських 9 – 10 ст., у “Довіднику” не сказано, так само не сказано, чи проводилися там археологічні розкопки. Люди в Гринячці казали, що на Замчищі у Корнештах є печери.
Територія Замчища здатна вмістити 600 – 700 чоловік постійної залоги (якщо воно свого часу було замком) або 3500 – 4000 чоловік оборонців (якщо воно використовувалося як табір) – але в будь-якому випадку укріплення таких розмірів могло бути серйозним фактором при веденні бойових дій.
Вище зазначалося, що спроби нанести на карту місця розташувань бесарабських і молдавських городищ, датованих періодом до 2 ст. перед р.Х., наводять на думку, що вони були прикордонними. Не виняток і корнештське Замчище. Воно могло б захищати правобережжя Дністра від нападників з лівого берега у тому випадку, якби вони перейшли на правий берег між Гринячкою і Рухотином. Ця ділянка відрізняється тим, що берег Дністра тут хоча й високий, але не крутий, і отже вразливий з погляду оборони.
Відстань від Замчища до Дністра приблизно 2.3 км (до довгого валу приблизно 2 км). Якщо припустити, що довгі вали і городища вздовж кордону Бесарабії утворювали єдину систему прикордонної оборони, то залога з Замчища при потребі швидко могла дійти до довгого валу і, поки нападники з-за Дністра долають ріку і перешкоди на схилі правого берега, зайняти оборону на одній зі смуг валів. А якщо нападників було багато і на довгому валу їх затримати не вдалось би, то охоронці, сховані в городищі, змушували нападників або витратити час на облогу Замчища, або (якщо нападник просувався далі без облоги) загрожували постійно нападникові з тилу силою до 3500 – 4000 чоловік.