Вали біля села Рухотин

Андрій Доронькін

Правий берег Дністра на ділянці між Гринячкою і Рашковом за характером рельєфа не такий як між Баламутівкою і Зеленою Липою, а також між Зеленою Липою і Гринячкою. Перед Гринячкою це стінки з крутим схилом (за винятком перебиківської луки), за Гринячкою берег стає дедалі пологішим, хоча й лишається високим. У першому випадку в пологих місцях нижче основного валу зустрічаються по 2 – 3 додаткові вали, які можливо розглядати як ескарповані яруси одного схилу. У другому випадку і основний вал і менші виражені не так яскраво, як скажімо в районі Турецької Криниці, але земляних смуг, паралельних берегу Дністра, налічується дуже багато. Невідомо чи ці смуги цілком утворилися природно, чи трохи були підправлені людиною з метою практичного використання (для оборони, наприклад), але в логіку оборони правого берега Дністра вони вписуються добре.

Картосхема валів біля с.Рухотин. Квадрат сітки дорівнює 2 км; цифрами 1, 2 позначено ділянки валу

Не так чітко простежується логіка в двох інших валах, які розташовані на схід від Рухотина. Один з них в лісі в урочищі Ями (на малюнку – 1) має середню висоту 1 м, середню ширину 7 м, перед валом рів середньою глибиною 0.8 м і шириною 3 м. Цей вал тягнеться приблизно 0.5 км, має в плані вигляд дуги, орієнтованої на південний схід. Західний кінець валу розташований за 700 м на північний схід від “Кварцу” – так називається колишній піонерський табір у рухотинському лісі. За типом цей вал подібний до зовнішнього дугоподібного валу перебиківського городища. Але якщо на північ від зовнішнього валу перебиківського городища простягається плато, що закінчується мисом з цитаделлю на ньому (і, отже, це виглядає логічно, як і в решті скіфських і слов'янських городищ), то в рухотинському лісі на північ від валу місцевість нерівна – недаремно вона називається Ями. Вся площа там помережана невеличкими ярками, смугами чи то терас, чи то зсувів і вся та територія має ухил до Дністра. Нічого подібного до залишків цитаделі над Дністром, як це є у Зеленій Липі, знайти на північ і на північний захід від дугоподібного валу не вдалось. Хоча сам цей дугоподібний вал безперечно штучного походження і до того ж на сьогоднішній день не паспортизований і ніде не облікований як пам'ятка археології.

Другий вал (на малюнку – 2) не такий довгий як перший. Він має своїм початком крайню східну точку великого скіфського городища (яке в “Довіднику з археології України” називається Турецький Вал, а в Рухотині – Вал) і спрямований на схід в напрямку початку яру, який своїм гирлом виходить до Брідків – частини Рашкова. Цей вал зберігся на відстані приблизно 200 м, але профіль його обміряти неможливо – вал дуже заріс. Цей вал, як і вал в урочищі Ями, не паспортизований (принаймні за станом на кінець 1995 року).

Рухотинське городище Турецький Вал займає площу близько 20 га. Воно має вал заввишки 6 – 8 м і досить джерельної води. Городище могло виконувати ту саму функцію, що й Замчище в Корнештах, але вже щодо ділянки берегу Дністра між Рухотином і Рашковом. Зважаючи на великі розміри Турецького Валу, це городище могло бути сховищем як для населення, так і для худоби.

На правому березі Дністра є ще один вал, на який нема паспортів ні в Чернівецькому університеті, ні в обласному краєзнавчому музеї. Цей вал розташований в лісі на схід від Рашкова за 200 м від городища на Крайній Скалі. Вал спрямований на південь і йде паралельно Мегерному Ярові. Профіль валу – ширина по гребеню приблизно 20 м, висота приблизно 10 м – схожий на ділянку на мису перебиківського городища. Але в Зеленій Липі його місцеві люди не називали валом, а в Рашкові називають. Цей вал добре простежується на відстані 300 м. Північний кінець валу круто обривається в напрямку городища на Крайній Скалі, південний кінець виражений не яскраво – його продовженням є декілька земляних язиків, скерованих в тому ж напрямі, як і вал, але не дуже високих (до 2 м) і не крутих. В Рашкові ці земляні язики валами не називають.

Далі на схід на правому березі Дністра вже не видно валів такої висоти. “Турецький Вал” в Гордівцях значно менший. “В середньому він має висоту 1.5 м, ширину 8 – 10 м” [14]. Близькі розміри має і Турецький Вал, що простягається на південний схід від Хотина. Ці обидва вали – і гордівецький і хотинський – теж описані в цитованій тут книзі.

Земляні уступи, що можна бачити в лісі між Рашковом і Гордівцями, більше схожі на річкові тераси Дністра, ніж на ескарповані схили (які ми раніше домовилися називати валами). На користь того, що це не ескарпи, а тераси, свідчить те, що високо над Дністром (наприклад, посередині між старою і новою дорогами Рашків-Гордівці) уступ виражений неяскраво. Ближче до річки уступ яскравіше виражений, але розмитий яром в районі печери Полякова Дуча (згадаймо, що біля Баламутівки незважаючи на наявність і ярів і печер лінія ескарпу ними не пошкоджена).

На правому березі Дністра є ще один вал біля Гордівців, на який звернули нашу увагу місцеві пастухи. Це невеличка ділянка валу, яка розташована в лісонасадженнях над стінкою правого берега Дністра на південний захід (азимут 210() від західного кінця гордівецького Турецького Валу. Цей вал у лісонасадженнях має ширину близько 3 м і висоту до 1 м, завдовжки близько 100 м, зовні нагадує вали, якими обкопують лісові ділянки. Він тягнеться до яру, що спускається до Дністра, і там, над цим яром, обривається.