Відомості про вали біля Хотина

Андрій Доронькін

На жаль, нам не вдалось поки що дослідити, чи є вали на правому березі Дністра між Гордівцями і Хотином. Адже і Кіркор [15] і Гульдман [16] твердять, що збруцький Траянів вал нижче Білівців тягнеться вже не вздовж Збруча, а по обох берегах Дністра на південь. Але якщо порівнювати між собою розміри профілів збруцького Траянова, гордівецького і хотинського Турецьких валів, то в цьому можна засумніватися. Турецькі вали і в Хотині і в Гордівцях мають однаковий профіль, а збруцький Траянів вал – у 5 разів вищий. Тому логічніше припустити, що збруцький Траянів вал не переходив на правий берег Дністра, а замикав зі сходу територію, обмежену річками Дністром, Збручем і Білками. Ця територія, в плані близька до рівнобічного трикутника, кожний з боків якого має довжину приблизно 20 км і є, при погляді на карту, самовистачальною для організації оборони.

Деякі сумніви викликають також повідомлення у книзі “Зустріч з легендою” про Турецький вал на південний схід від Хотина. А саме те місце, де йдеться про структуру валу :

“Вали, як показали розкопки в Хотині і в Гордівцях, насипані із жовтої, сильно ущільненої глини, що була вийнята під час риття оборонних ровів. Насипи не скріплювали ніякими дерев'яними конструкціями… На гребені валів стояли дерев'яні укріплення. Їх рештки виявлені під час дослідження гордівецького валу. В оборонному рові на глибині 2 м лежали обгорілі деревини. Вони скотилися з вершини валу під час пожежі, яка знищила ці дерев'яні укріплення”.

Турецький вал за Хотином має понад 4 км довжини і на всій довжині неодноразово перетинається дорогами і струмками – там структуру валу видно особливо добре. Впадає в очі, що насип складається не лише з глини – там є шари ґрунту з кристалічним кварцем (пісок, лесс). Крім того, в структурі валу де-не-де помітні чорні плями, які в перетині не утворюють ніякої правильної фігури, але зустрічаються по всій висоті насипу – від гребеня до підстави валу. Можливо, ці чорні плями утворилися під час насипання валу ґрунтом відповідного кольору, а можливо ці плями свідчать про перегорання якогось каркасу, що міг існувати у цьому валі.

Ще одна цитата з книги “Зустріч з легендою” :

“Будівництво Траянових валів під час гунської навали підтверджується деякими археологічними даними… Наприклад, вал біля села Дарабанів перекриває своїм насипом земляні укріплення ранньозалізного віку.”

Це мовиться про Замчище біля колишнього села Дарабани, на якому виявлено знахідки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської та давньоруської культур. На наш же погляд, навпаки, дарабанське замчище перекрило насип валу. Місце стикування валу замчища і Турецького валу порушено чи то ровом (якщо городище збудоване після побудови валу), чи розкопом – адже воно досить старанно розкопувалося.

В горі, на якій стоїть замчище, повинні бути печери, про що казали незалежно один від одного кілька людей.

Той Турецький вал, що можна добре бачити на південний схід від Хотина, за дарабанським замчищем через пару сотень метрів вже не простежується – розорали. Але напрямок валу за цими залишками визначається добре – він веде туди, де до Дністра підходять яри (струмки) Рябий Яр і Шепіт. В тому місці є городище 12 – 13 ст. – невеликий трикутний в плані майданчик 40:25 м на мису “Дністер – правий берег Шепоту”. На схід від городища по правому берегу Дністра на плато на відстань понад кілометр тягнеться великий сад. Вся земля там переорана і ніяких слідів довгих валів не видно.

Але в літературі є відомості про вал на лівому березі Дністра саме в цьому місці. Хоча вони припускають різні тлумачення.

Сіцінський в книзі “Археологическая карта Подольской губернии” пише :

“Біля села Гринчук на відстані 4 верст (возле села на расстоянии 4 верст) помітний вал, який наче оточує село і кінцями впирається в Дністер. За переказами це був мур, який оточував місто, що тут було. Місто називалося Гопчук-Золоте Яблуко. На протилежному березі Дністра від села Гринчук іде великий вал в напрямку на південний схід, до бесарабського села Перківці”.

Це повідомлення можна зрозуміти так, що вал ішов по периметру села Гринчук і що суходільна частина цього периметру дорівнює 4 верстам.

І.С.Винокур, А.Ф.Гуцал, В.І.Якубовський в книзі “Довідник з археології України” подають свій варіант : “За 4 км від крайніх сільських садиб в 19 ст. був помітний вал, який оточував село і кінцями виходив до Дністра”. Це повідомлення можна трактувати, що вал проходив по лінії, проведеній концентрично суходільному периметру села Гринчук на відстані 4 км від цього периметра (“від крайніх сільських садиб”). Тоді всередині території, що її оточує вал, опиниться село Бабшин цілком, а також більша частина села Малинівці. Можливо також, що вал починався на березі Дністра на відстані 4 км від крайньої хати Гринчука, а далі його траса йшла не обов'язково концентрично околиці села. І тоді вал міг закінчуватися не за 4 км від крайньої хати, а, наприклад, метрів за 300.