Некрут

Прасковья Кирий (переводчик)

Помер некрут в непривітній столиці,

Далеко од свого села,

Од матері, убогої вдовиці,

Од любки, що в селі жила.

Помер, не бачивши у час конання

Ні слізки жалю, ні зітхання.

І вже його везуть на чорнім возі,

В могилу піп його веде,

Музика грає марша, по дорозі

Гурток вояків мовчки йде.

Не видко тільки біля домовини

Ні матері, ні любої дівчини…

Помер некрут – і труби грають смутно

Йому байдужому в труні;

Під віком жалісної гри не чутно,

Бо він лежить у вічнім сні.

Вже дзвонять дзвони на цвинтарній брамі,

Вітають гостя, що спочине в ямі.

А там в селі його убога мати

До його пише лист дрібний:

«Мій сину наймиліший, що чувати?

Чому не пишеш, чи гнівний?

Кланяєсь Настя Василеві свому…

Чи ти приїдеш на Різдво додому?»

Рекрут

Умер рекрут в далекой столице,

Далеко от родного села,

Родной матери, бедной вдовицы,

И невесты, в селе что жила.

И в час смерти своей не видал,

Чтобы кто по нему зарыдал.

Уж его на кладбище несут;

Поп в могилу с каноном ведет,

Марш играет оркестр, вслед за ним

Кучка воинов молча идет.

Лишь родных никого не видать,

Не идет ни невеста, ни мать.

На кладбище грустно звонят,

Гостя звоном печальным встречают,

Чтоб в могилу на отдых принять,

Где друзья уж его почивают.

А в селе его бедная мать,

Вся в слезах начинает писать:

«Здравствуй, милый сынок, дорогой,

Что так долго не пишешь ты мне?

Напиши, когда пустят домой,

К Рождеству или ближе к весне?»

1916

Примечания В. К. Чумаченко

Некрут («Помер некрут в непривітній столиці…») – Українська муза. Вип. 6. Київ, 1908. Стлб. 610.

Рекрут («Умер рекрут в далекой столице…») – перевод сделан в 1916 г.

По изданию: Кирий П. М. Украинская муза: Переводы из классической антологии / ред. В. К. Чумаченко. – Краснодар: Экоинвест, 2016 г., с. 38 – 39.