Гімн перед світанням

Богдан-Ігор Антонич

Похмурі дні, суворі дні,

що гіркотою налили пісні,

тривожними питаннями лягають на уста,

вкривають обрії, мов непрозора мла густа,

примарами карають нас у сні

похмурі дні, суворі дні.

Гарячкою попалені шепочуть губи:

що буде?

Даремно торгає рука вузли кошлаві,

даремно грубу петлю рве, що шию давить.

Усюди,

блукаючи в нестямі, зір дороги губить.

Похмурі дні, суворі дні,

змаганнями вантажні та грізні,

немов їдкою ржою, до нутра гризуть серця.

Зловісна небезпеки тінь не покида лиця,

хвилини, мов хомут, стають тісні.

Бурхливий вітер видирає сторінки з книжок

і розвіває вчених слів скарби, немов лубок,

тонких співців тонкі пісні.

Розсипуються срібні строфи, наче попіл,

а мудрість,

від старості трухляву викидають з дому,

мов барахло, що не потрібне вже нікому.

Лиш кудри

туманів подув чеше й тане все в розтопі.

І кігтями тверде життя.

Усе, немов без глузду, без пуття.

Зневіри трійло свердлом точить мозок аж до дна,

чи явиться сліпим очам дорога хоч одна,

чи знайдемо одне хоч вороття,

щоби перемогти життя.

Та знову проростає творчих сил змагання,

мов стебла

трави з-під моху.

В родильних болях в’ється світ,

щоб породити з попелу нову епоху.

До неба

зліша похмурий гімн перед ясним світанням.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Дзвони. – 1933. – Ч. 1 – С. 3 – 4. Рукопис зберігається у Львівській національній бібліотеці (від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175). Датовано: «січень 1933; неділя, 15 січня 1933».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 289 – 290.