Заповіт листопаду

Богдан-Ігор Антонич

Не закопати до могил

цього, що творче та живе,

ні, Чорний Янгол лопотом зловісних крил

струни душі не перерве.

Вже сльози й арфи непотрібні,

ні плач за днями, що розбилися об скелю.

Не вішайте на стелю

прикрас жалоби чорносрібних.

Вже не придавить камінь часу

стихійних мрій, що виросли з землі,

хоча б гірку отрути чашу

подали руки злі.

Ще зацвітуть лани просторії,

забудемо, що пережили.

Ще вирівняє Бог могили

колесами історії.

Не загнуздати вже живла,

не вижере пісок очей,

бо є найвища Влада Влад,

що присуд ізрече.

Не випалить сердець посуха

та не запаморочить сном юрби.

Не закопати у гроби

живого духа.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Дзвони. – 1932. – Ч. 11 (20). – С. 697. Рукопис зберігається у Львівській національній бібліотеці (від. рукоп, ф. 10, од. зб. 175). Заголовок: «Заповіт листопада». Датовано: «Четвер, 3 листопада 1932».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 286 – 287.