Сади

Богдан-Ігор Антонич

Задзвеніли сади,

задзвеніли піснями.

Я такий молодий,

п’яний юними днями.

Одяглися сади

в черешневеє плаття.

Рвучий струмінь води,

наче юне завзяття.

Засміялись уста,

засміялися очі.

Грає радість пуста

в весняні, теплі ночі.

Вже зелені сади,

вже весни кантилена.

Ще мій сміх молодий

і душа ще зелена.

Зашуміли сади,

плине легіт привітний.

Я такий молодий,

та, одначе, самітний.

Вже розквітлі сади,

вже весни повно й світла

в кожнім плесі води,

і душа вже розквітла.

Заквітчались сади,

прийде знову ніч літня.

Де, дівчино, де ти,

ясна мадонно квітня?

Неділя, 19 червня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 282 – 283.