П’ятий кут

Богдан-Ігор Антонич

Наші очі – два голуби післані в невідоме.

В чотирьох стінах дійсності не бачать нічо.

Щодня відвалюємо з уст каміння втоми

і здіймаємо обрій з трьох вимірів, наче капелюх з голови,

не знаючи нащо.

Даремно зв’язуємо події в снопи епох

і вкидаємо до клуні історії.

Мимохіть овиваємо власні дні в забуття мох,

і випадають нам з рук календарними числами,

і тануть, мов краплі в морі.

Це є глузд кожного змагання:

в чотирикутнику п’ятий кут знайти.

Примітки

Вперше опубліковано: Сучасність. – 1992. – № 9, вересень. – С. 62 (публікацію підготувала Л. Головата). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66 – 6). Вірш написано на тому ж аркуші, що «Велика подорож» та «Октостих» із «Привітання життя, 1931».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 274.