Листопадовий вірш

Богдан-Ігор Антонич

що в ньому друзям своїм
побажання посилає поет

Чи чуєш роздзвонені кроки зими,

що скляно та срібно ідуть?

Уже до мети навертаємо й ми

життєву путь.

Чи чуєш на полі розмову німу,

як вітер шепоче в ніч тьмяну?

Мій друже, спокійний будь і не сумуй,

що квіти в’януть.

Як будеш великий, щоб силу ти мав,

щоб радість життя тобі дало,

щоби перемоги покрив тоді лавр

твоє чоло.

12 жовтня 1932

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 283.