Міст над любов’ю

Богдан-Ігор Антонич

між очами завішений тополевий міст

а на тім мості вії гості подають собі руки

з улию неба рійний вироївся рій звізд

тремтячим блеском тихим плеском получив лук сполуки

та уста мовчать не треба слів

слова не висловлять безслівний крик розкоші

що тне нитки якими місяця гнів

прив’язав крила туги до землі

суконка твоя з чорної жоржети

заяснів усміх уст на темнім тлі

поклались тихо на срібні ноші

сумерків померклих фйолети

а з того мосту так попросту

впало наше щастя до води

Літо 1930

Примітки

Вперше опубліковано: Сучасність. – 1992. – № 9, вересень. – С. 57 (публікацію підготувала Л. Головата). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66). Заголовок написано з малої літери. Підписано: «Ігор Ігоренко».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 245.