«Як темно знов…»

Дніпрова Чайка

Як темно знов, як сумно знов!

І, знемагаючись од муки,

Невже я мушу знов іти,

Несило простягнувши руки?

Одна… в темряві… без мети…

І світло гасне, не палає…

Одне лиш треба: йти та йти,

Поки доплентаєш до краю…

Та все іти! Та тільки йти!

Іти з порожніми руками,

У неосяянім куті,

Ненарожденними ділами,

В докорах умирать… Так ні!

Давайте іскорки ясної:

Ще трошки світла є на дні –

Ще рано гаснути мені,

Іще не хочу я спокою!

Примітки

Вперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник», Львів, 1901, № 1. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 312.