Щербата

Дніпрова Чайка

Сказав ти, мій друже, колись-то,

Що ллється із чарки вино

Тоді лиш, коли аж до вінців,

Доповна налите воно.

А я тобі, друже, одмовлю,

А ти розміркуй, розгадай:

З щербатої чарки ще швидше

Поллється вино через край.

З щасливого серця багато

Лунає пісень голосних,

А горе, а доля щербата

Ще більше виспівують їх.

Як в чарці, налитій до краю,

Вже місця й для краплі нема –

Душа, переповнена щастям,

Частенько буває німа.

А доля, сліпенька бабуся,

Щербату все хоче сповнить –

Вона не повняється – й з неї

За піснею пісня біжить.

Примітки

Вперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник», Львів, 1901, № 1. Подається за рукописом, що зберігається в рукописному відділі бібліотеки АН УРСР. Шифр 1/32385.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 297.