Сумління

Дніпрова Чайка

Сумління спить… Весь повний гніву розум

Силкується даремне розбудить:

Все спить воно – його приспало щастя…

Украденеє щастя… Хай же спить!

Чи довго ж спать? Прийде страшне вставання!

Позбудеться душа смачного тумана:

За погляд, рух, за миг лиш раювання

Годами мук сквитається вона!

Прокинься ж, ледарю! Чи ж можна спать безпечно,

Коли, немов в кітлі, кипите життя кругом,

Недужеє життя: плач, стогін безконечний…

А ти собі затулюєшся сном!

Як – все ти спиш? Тобі ті людські муки

Чужі! Не опечуть! Ти можеш смачно спать!

Невже ж вовік до страдників тих руки

Не простягнеш, щоб їх піддержати, обнять?

Так… все ти спиш!.. Безсилий світ і згуки!..

Що?.. Дрож пробіг по сплющених очах…

Ще миг… хвилинку ще – і, заложивши руки,

Даси себе катам на муки, глум і жах!

Примітки

Вперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник», Львів, 1901, № 1. Подається за першодруком

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 271.