Ліки

Дніпрова Чайка

Світ білий од сонечка грає,

Світ божий життям весь кипить,

А мучене серце бажає

Лиш смерті, – цурається жить…

Світ божий зірками пишає,

його присипляє весна,

А темнеє серце страждає

І ночі конає без сна.

Крізь сонячний радісний промінь

Я бачу той погляд сумний,

Крізь гамір байдужний та гомін

Я чую той крик болісний.

І в синії зоряні ночі

Він спати мені не дає,

Розплющує втомлені очі,

Роботи думкам завдає.

Не можу я спати, устану,

Розкину повсюди думки:

Ану ж, може, зілля дістану

Цілити оті виразки?

Піду я в степи по травицю,

У ліс по коріння піду,

Зцілющу шукати водицю

У нетрі подайсь і знайду!

Знайду я, наллю нею зілля,

Я слово скажу чарівне,

Теплом свого серця зігрію

Те чисте пиття помічне.

У кубок ясний, кришталевий

До краплі я виллю пиття –

Нехай воно зродить наново.

Потрощене горем життя.

Цить! треба ступати злегенька:

Несу я пиття чарівне:

Ним зцілиться хворе серденько –

Воскресне знов чисте, ясне.

А що, як отрути – не ліки

Зварила помилкою я?..

Примітки

Вперше надруковано в декламаторі «Розвага», К., 1906. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 313 – 314.