Будь харний

Юрій Федькович

Василько скоро бувало рано встане, так не жде, аби ‘го аж мама умили, але умиєтся сам чистенько, не лиш руки та лице, але і рот і шию і уха, утреться добре ручником або платком, а відтак візьме гребінь та чешется чисто, чисто, а коли не може сам, то попросить маму або сестру, аби ‘го зчесали. На Васильку була сорочка та портянички усігди чисті, бо він не валявся спузами, не качався по землі, як другі розпустні хлопці, але сокотив себе, аби де не повалятися або не обідрався, бо він знав, що нема гиднішого на в світі, як хлопець замащений та обідраний.

Ви може гадаєте, що Василько нічо не робив, та тому так чисто ходив? Огo! Василько бувало і бур’яну коровці назбирає, і волика попасе, і телятко напоїть, і колешеньку витіскає, і подвір’я замете, а коби ви лиш були виділи, як у нього на подвір’ї і в загороді усігди харно було? – а про тото він собі усігди бувало так чистенько ходить, як би він се з церкви лишень вийшов, бо він знав тоту приповідку, що:

Хто чисто ходить,

Три доли за собов водить:

Одну долю – Божу волю

Другу долю – нависть людську,

Третю долю – славу свіцьку.

Синку! тіло наше є мешкання Духа святого, треба го чисто тримати, бо Дух святий не схоче у нас мешкати, а у кому Дух святий не мешкає, того і Бог не любить і люди ненавидя і ласки у старшини не має. Ану слухайте лиш, що я вам за одного Семенка уловім.

Семенко був у тих роках, що й Василько, і так ходив до школи, як і він, але Семенко як прийде бувало до школи, то діти аж попереполошуются, такий прийде замурзаний, та замащений, та обшарпаний такий, що пан професор не дає му навіть межи другими чистими дітьми сидіти, але кладе ‘го окроме від усіх у задню лавичку. Отто сором!

А Василькові бувало, усі раді, як увійде в школу, пан професор го усе у першу лавичку кладе сидіти, а пан отець духовний, як прийдуть бувало до школи, то усім ‘го дітям показують тай кажуть:

– Адіть, діточки, усі аби-сте мені так чисто ходили, як Василько!

Який був Василько, а який був Семенко? Василько був харний, а Семен був нехарний! А ви діти, кому хочете саманати? Василькові чи Семенкові? А чему не Семенкові – але Василькові?

Примітки

Автограф сеї повісточки має такі самі прикмети як автограф попередної.

З огляду на те, що поправки і переробки в автографі лунаються часто, – а відміни першодруку від автографу є значні, так що у примітках було б їх трудно примістити, подаємо окремо текст першодруку сеї повісточки.

Подається за виданням: Федькович Ю. Писання. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., т. 2, с. 237 – 238.