Старий жовнярь

Юрій Федькович

Світить місяць серед неба,

Сяють ясні зорі;

Стоїть скеля серед моря,

А на скелі д’горі

Стоїть стойку старий жовнярь.

Схиливсь на ручницю:

«Місяченьку, місяченьку

Світлий, круглолиций!

Ти у бога проживаєш,

З морем розмовляєш,

Ти з ясними зіроньками

Землю оглядаєш, –

Чи не бачив мої літа –

Рожевії квіти,

Личко моє мальоване,

Кучерики виті?

Може, вони в чистім полі

Стали десь обозом,

А може, в’ни квіточками

Цвітуть при дорозі –

При цісарській дороженьці?

Місяченьку-князю!

Чом не прийдуть чорнобриві,

Чом не привітають

Хоть годиночку увечір,

Хоть одну мінутку?..

Місяченьку, місяченьку,

Друже мій, голубку, –

Чом лишили сиротою

Мене на сім світі?..

Місяченьку, місяченьку!

Літа мої, квіти!»

Виймив хустку, повтирався,

Подивився д’горі;

Виймив дзеркальце, поглянув –

Тарах! ним у море.

А сам за ним!.. Хвиля ревла, –

Хвиля заніміла;

Місяць утік поза хмару,

А зорі зомліли.

Примітки

Друк. Правда, 1868, ч. 5, стор. 53 – 54.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 310 – 311.

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 5, с 53 – 54.

В Писаннях на основі першодруку твір віднесено до розділу «Поезії 1868 – 1876 рр.». Тоді ще не було опубліковано листа Ю. Федьковича до тернопільської молоді від середини 1866 р., в якому він повідомляв:

«Старого жовняра» не маю – десь пропав, сердешний. За оце вам осьде німецький: привітайте го, як свого».

При тому висилався вірш «О heilige, stille, klare…» («О священна, тиха, ясна…» – Писання, т. 4, с. 130; текст німецького вірша – с. 566). Отже, поезія «Старий жовняр» написана десь у 1865 – 1866 рр.

Автограф невідомий.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 523.