33. Лист Д. Танячкевича, Н. Климковича
і В. Шашкевича до Федьковича

1

Серце голубчику!

Не віритимешь, голубчику, якъ засмутила нась всіхъ ся звістка, котру Ти заславъ мені у Твоімъ першімъ до мене листі. – Перший листъ, поправді нічого вдався! Бодай нікому и ніколи не доводилося зачувати такихъ звістокъ. Вже сама звістка така страшна, а Ти й ще намъ більшъ страшною зробивъ Твоімъ уривнимъ. загадковимъ писаннямъ. – Тиму то, бачъ. я таки зарасъ ранесенько пійшовши ко телеграфу, хотівъ и довідатися якъ Ти, соколе нашъ маєшься, и поправді Панъ Бігъ насъ потішивъ. бо відібрали добру відомість, що Тобі вже ліпше. – Дай Господи щобъ незабаромъ Тобі не тільки ліпше, але таки зовсімъ добре було, тай по тій хворобі вже на завше здоровенний бувъ и попишався намъ такъ гарно, якъ той барвінокъ зелений! – А зъ новимъ здоровлямъ щобъ Тобі прибуло и новоі сили и сильного голосу до святого співацького діла. Дай. Господи Милосерний, того всего добра якъ найборше діждати!.. А тимъ часомъ я зъ нетерпіливостию очікую Твого письма, що Ти мині обіцявъ надіслати: чей у німъ вже мені напишешъ. що Тобі вже не «etwas», но таки зівсімъ .ліпше.

Но тепер ще одно. –

Знаю, серце, що у Васъ жовняриківъ грошенятъ Бігъ має: треба якось то и виставнійше жити, а часомъ таки и місця дотримати дурникамъ, що то надъ гроші и не знають въ світі иншоі вижшости. – А Тобі у Твоімъ недузі іхъ таки треба, здалося бъ и попоісти дечого ліпшого, и таки такъ на медикамента потрібно… Отже я позбіравъ для Тебе межи моіми колегами яку копійчину тай Тобі засилаю на теперъ 50 ринськихъ, незабаромъ пришлю більше. – Серце не гордуй нашими невеличкими дарунками но прийми іхъ ласкаво, бо то знай посилають щирі, прихильні Тобі молоді души… Оберни іхъ на своє лічення. Ти за іхъ вже вивдячишъся колись голоснимъ, праведнимъ співомъ…

На тімъ кінчу моє письмо. – Даруй що таке невеличке. – Засилаю Тобі щирий поклінъ відъ усеі нашоі молодіжи, а самъ цілую Тебе по тисячъ рази

щиро прихильний люблячпй

Данило Танячкевичъ.

Ще одно. Не дивуйся, що я до Тебе, ще гараздъ и не розпізнавшися, тикаю, не гани мою просту натуру – бо то бачъ, въ мене така думка, що намъ козакамъ не гарно панькатися, що тимъ панамъ. – знай козацька мода инша: вамъ належить говорити щиро – по руськи…

2

Дорогий Земляче!

Якъ страшно поразила насъ усіхъ та злоповістна вість о Вашôмъ недузі то одинъ Богъ знає, а Ви мабуть тільки догадаєтеся, бо такий чоловікъ якъ Ви не може не вірити, якъ то вінъ дорогий для всеі родини. Не було жъ и нічого веселішого для насъ. якъ отся друга звістка: що Вамъ трохи ліпше стало, – бо до тої звістки лучитця солодка надія, що милосердий Богъ не лишить насъ найдорожшого брата, но змилуєтця и пішле Вамъ те найбільше добро якого Вамъ ради нашоі дорогоі батьківщини изъ всего серця жичимо. – пішле Вамъ добре здоровля. Якби Ви знали, кілько то горячого желания що хвилі за Васъ у серці кождого нашого брата до неба злітає, и до Вашой недужоі постелі стремитця. то Ви бъ до разу здорові здоровісенькі стали.

Потіште насъ дорогій брате що хвилі, що години, коли Вамъ хочъ трохи поліпшає, щоби не страшилась и не горювала ваша сердечна браття

и Вашъ щиро любячий землякъ и приятелъ

Ксенофонтъ Климковичъ.

3

Брате сердешний!

Засумовались ми відъ першої вістки – та повеселіли прочитавши другу, що Вамъ уже лучче. Дай Боже щобъ скоро довідались ми, що Ви здорові та сильні якъ бувало – Дорогий Коханий нашъ Брате! Може довелось би тогди побачити Васъ по міжъ нами щаслившого якъ доси. чого відъ серця зичить Вамъ щиро приклонный

В. Шашкевичъ.

Примітки

Лист без дати. писаний спільно Танячкевичем. Климковичем і Шашкевичем. Зміст показує, то тут йому місце. – О. М.

Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., , с. 60 – 62.