37. Лист Федьковича до Д. Танячкевича

Серце!

Ось тобі и суконце, коштує 6 срібнихъ: да ни знаю, чи вдатне тобі буде. Сли ні. то відошли назадъ. я можу го самъ спотребувати. Да ни гнівайсь, друже. що такъ припоздився: у насъ, бачъ, такого сукна ни робя, отъ мусівъ я ажь у Сигітъ передавать. Люде, що ходили у сегельбу, казали, що скоро вернутця, да ни вернулись якъ гадали, бо снігъ пустивъ. та дорога була лиха. Отъ тимужъ и я запізнивсь.

Я, брате, самъ бідую. А ще до того учепилось мене лишенько: годинами прийде мені така манколія. що самъ себе ни тямю. – Стались люде мене боять. да и я самъ уже себе ся бою. – Мабіть я дуже грішний передъ Господомъ Богомъ, що мене такъ тяженько карає… А ще до того и вороги, серце, ідятъ мене та доідаютъ, нима до кого піти, нима съ кимъ свое серденько розрадити, отъ тимужъ то я мабіть ставъ и запивать на умі.

Що тамъ чувати у гарнімъ вашімъ Львові? – Мета вже мабіть ни виходить? – Чого Климковичъ мовчить? – Аякже вінъ ні щиро обіцявъ, що мині напише! – да ни нарікатиму: ни вінъ виненъ, що свого слова зломавъ. а я, щомь такий нищастливий на світі.

Коби хоть Господь дозволивъ, дождати святого воскресенія! – Боже, що го дожидаю… Може змилуєшся, серце, та напишешъ мині ще дотиля. а сли ні. то даруй вамъ Боже въ мирі дождати а въ здоровю опровадити праздникъ святий. Коли го дожду, по 1000 разъ на одну годину васъ спомяну.

Бувай здоровъ.

Федьковичъ.

Примітки

Листовий синій папір формату 8-ки. Лист без дати, але порів. ч. 36. – О. М.

Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., , с. 72 – 73.