Епілог

Юрій Федькович

Зеленіє на цвинтарі

Висока могила, –

А кого в ню поховали,

Кого вна покрила?

Препишного того Марка! –

Така його доля.

А та моя Катрусечка,

Та моя небога,

Тото дитя безталанне

З чаркою ся грає!

«А так, мамо, що він любить?

Він мене кохає,

Мій Марочко. О, він любить!..

Внесіть мені меду.

Внесіть, внесіть!..» – «Нащо, доню?»

«Внесіть, мені треба,

Циганочка так казала!

Я його напою –

Він полюбить мене, мамо,

Все лихо загоїть!

А так, мамо, – він полюбить?..

О, він мня кохає!..»

А під пишнов жеребинов

В зеленому гаю

Сидить собі циганочка,

Плете чорні коси;

То засмієсь, аж зайдеться,

То знов заголосить:

«Жже, душко, мя!» – «Умер, умер!

Марку, за що?.. Марку!»

А під стінов засміялось:

«За бідну циганку!»

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 260 – 261.