1941

Юрій Клен

Присв. Ор. Городиському

Ще спогади такі чіткі і свіжі:

повитий курявою шлях,

над Бугом сонний і брудний Ладижин,

ясні заграви по ночах.

Походи дальні, тоскна позолота

в багрець одягнених лісів;

тумани осені, й гливке болото,

і часті струмені дощів.

А там жорстокі і дзвінкі морози,

забута Богом Лозова,

якісь загублені в степах колхози

і вкриті снігом дерева…

Все відійшло… Все, як мара, минуло:

розриви бомб, пожарів чад,

лагідні вечори й розмова чула

ледве знайомих нам дівчат.

Як місяць над просторами рівнини,

спливає в спогадах отих

смутне-смутне обличчя України

з ланів пожовкло-золотих

і тихе світло ллє на ті дороги,

які лягли у далину

і нас ведуть крізь радощі й тривоги

у недовершену весну.

11. XI. 1946

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 161 – 162.